Цуравий
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Цуравий, -а, -е. Въ лохмотьяхъ. Угор.
Сучасні словники
ЦУ́РАВИЙ, а, е, діал.
- Драний
Там коня пустив [Іван], вуздечку поклав у вербу, а сам пішов додому у своїй цуравій одежі (Андрій Калин, Закарп. казки, 1955, 106);
- У лахмітті, обідраний (про людину)
За два роки вернувся Мишко, бідний, голодний, цуравий (Казки Буковини. Казки Верховини, 1968, 205);
Хлопець три роки жив у нечистоті. Зробився з нього здоровий хлопчище, тільки страшно цуравий і такий нечистий, що аж почорнів (Три золоті слова, 1968, 103).
Ілюстрації
Іншими мовами
англ. torn [ˈtɔːn]
нім. zerreissen [tsɛɐ̯ˈraɪ̯sn̩]
