Циганчук

Циганчук, -ка, м. Сынъ цыгана, молодой цыганъ. Рудан. III. 28. На ярмарку циганчук конем виграває. Рудан. III. 100.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЦИГАНЧУ́К, а, чол., розм. Циганський син; молодий циган. В кузні, крім Романа і його молотобійця-циганчука, були ще й діти, цікаві до всього на світі хлопчаки (Дмитро Ткач, Арена, 1960, 18);
// Хлопець, схожий на циганського сина. — А правда, гарний Юрко?.. — Та нічого собі циганчук: руки має, ноги теж і голова на в'язах стирчить. — Як же можна таке про Юрка говорити? — ображається Христина (Михайло Стельмах, I, 1962, 551).

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

1. ЦИГАНЧУК — а/, ч., розм. Циганський син; молодий циган. || Хлопець, схожий на циганського сина.

2. ЦИГАНЧУК — прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються.

3. ЦИГАНЧУК — іменник чоловічого роду, істота розм.

Ілюстрації