Центро

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Центро, -ра, с. Центръ. Там.... центре жизні. К. МБ. ІІІ. 243.

Історія слова

Київ - історичне центро нашої держави

Це́нтро (або це́нтра) - іменник середнього роду.

  • Тлумачення: Центр, середина, осередок чого-небудь.
  • Специфіка: У словнику Бориса Грінченка ця форма наводиться як варіант звичного нам слова «центр». Закінчення -о робить слово морфологічно подібним до питомих українських слів середнього роду (місто, коло).

Приклад із джерела: «Там.... центре жизні» (Пантелеймон Куліш, «Мальована Гайка»). Тут слово вжите у високому, філософському контексті. Куліш часто експериментував із мовою, намагаючись надати запозиченням більш «українського» звучання.

Походження та значення цього слова:

  • Етимологія (походження):
  • Історія слова:

Слово «центро» є архаїчною або варіантною формою запозичення від латинського centrum через європейські мови (ймовірно польську або російську традицію передачі).

Основні етапи походження:

  • лат. centrum — «центр, середина кола»;
  • далі слово потрапило в європейські мови (італ. centro, франц. centre);
  • в українській мові XIX ст. фіксується форма «центро» як книжний, наближений до іншомовної вимови варіант.

З часом ця форма була витіснена нормативною українською «центр», яка стала загальноприйнятою.

Сучасний словник

Сьогодні форма «центро» вважається застарілою. Ми використовуємо слово центр (чоловічого роду).

ЦЕНТР, -у, ч.

Точка, однаково віддалена від усіх точок кола або поверхні кулі. Місце зосередження чого-небудь; осередок.

Приклад: «Київ - історичне центро (центр) нашої державності».

Ілюстрації

IMG 5849.jpg Central Ukr.png D5996a6bef49931ee6951274d0108fdb2cd71f496b0dbc19753cf9af60ca2632 1.jpg

Див. також

  • Осередок - питомий український синонім до слова центр.
  • Середина - просторове позначення.
  • Пантелеймон Куліш - автор, який активно вживав форму «центро» у своїх працях.

Медіа

Використані інтернет джерела: