Цвірінькнути

Цвірінькнути, -кну, -неш, гл. 1) Чирикнуть. 2) Болтнуть, сболтнуть. Хоч який блазень і цвірінькне проти його, дак і рот загородять. О. 1861. X. 27. Щоб нігде а ні цвірінькнула про цю оказію. О. 1862. І. 32.

Про птахів. (Щебетати) Дмухне вітрець, — замають ганчірки, Захилитає страхопуд руками. Лякаються, цвірінькають пташки! Іде переполох між горобцями! Видавати характерні тріскотливі звуки (про цвіркунів, коників); сюрчати. В хаті було тихо: тільки солома тріщала в грубці та цвіркун цвірінькав під полом (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 86); Під піччю цвірінькав цвіркун (Олекса Десняк, Вибр., 1947, 221);

Почати швидко і дзвінко говорити (зазвичай про дітей) В контексті: "Співають пташки, цвірінькають горобці" Синонімічні слова: поцвірінькати, зацвірінькати, зацінькати, поцвірінькати, цвірінькати, цінькати, флінькати, цінькати.