Царя
Царя, -ряти, с. = Цареня. Шевч. II. 13.
Зміст
Тлумачний словник
Царя або Цар - яти, с., розм. Царське дитя. Чи буде суд! Чи буде кара! Царям, царятам на землі? (Шевч., II, 1963, 411); [Чернишевський: ] З корінням треба знищить давній лад, Щоб не було ні панства, ні царят (Коч., III, 1956, 195). 1. Володар якої-небудь країни. Посли, прийшовши до столиці, Послали до царя сказать, Що до його і до цариці Еней прислав поклон оддать (Котл., І, 1952, 169); Царем же у Тірі був брат молодого - Пігмаліон, із наземних усіх найлютіший злочинця [злочинець] (Зеров, Вибр., 1966, 281); // Титул монарха в деяких країнах; монарх, що має цей титул. Така в мені запалилась свідомість, що я пішов би на яку завгодно експропріацію або стріляв би на міністра, а то й на самого царя Миколу Кривавого (Ю. Янов., II, 1958, 243); Тарас Григорович був такий обережний, що ніхто в фортеці й не підозрював, що він давно вже порушує наказ царя (Тулуб, В степу.., 1964, 180); // перен., розм. Повновладний господар над ким-, чим-небудь; розпорядник. Гордіюк став отаманом пушкарів, а разом із тим і царем своєї околиці (Хотк., II, 1966, 54); - Ви ж, Амбросію Пилиповичу, господар всієї лісової займанщини - аж чотирьох тисяч десятин лісу. Лісовий цар, можна сказати (Стельмах, І, 1962, 255); Царі нічної вулиці, нальотники, під дулами наганів роздягали необережного перехожого (Смолич, Мир.., 1958, 74).
Синонімія
царевич царенко володар
Ілюстрації
