Царство

Царство, -ва, с. 1) Царство. Царевич осідлав свого коня, сів з нею і поїхав у своє царство. Рудч. Ск. І. 97. 2) Спасете, блаженство, небесное царство. Въ этомъ значеніи, также съ прилаг.: Бо́же, небесне царство. Ном. № 6973. Помершим царство, а нам на здоров’я. Ном. № 11607. Хто за віру умірає, той собі царство заробляє. Ном. № 1. Царство небесне їм! (пожеланіе умершимъ). Ном. № 11607. Я такого був пана, що царство небесне та й годі. Ном. № 1242. 3) Титулъ: Величество. Царь.... давай йому загадки загадувать; а цей і каже: «Ніт, підождіть трохи, ваше царство: ви загадуєте загадки, треба й вам загадати». Рудч. Ск. II. 181. Ум. Царствечко. ЗОЮР. II. 32. Я твоє царствечко да коником витопчу. Чуб. ІІІ. 270.

Сучасні словники

Царство

• відійти́ / відхо́дити у ца́рство небе́сне, книжн. Померти. Була колись у нас жіночка. На подобу Регіни. Відійшла у Царство небесне. Через дурницю (Б. Бойко).
• казко́ве ца́рство, нар.-поет. Дивовижно гарне місце з незвичайним рослинним та тваринним світом. Ми їздили туди (в гроти). Лягали на дно човна і за хвилину опинялися в казковому царстві (М. Коцюбинський).
• ме́ртве ца́рство, нар.-поет. Місце, де відсутні живі істоти, де панує абсолютна тиша. Була темна осіння ніч… Скрізь тихо, темно, сумно, наче в мертвому царстві (Панас Мирний); — А тут — тихо та сумно, як у болоті; сонно, німо, як серед мертвого царства; а дома — гірше, ніж у пеклі! (Панас Мирний).
• проспа́ти (усе́) ца́рство небе́сне, жарт. Утратити, проґавити щось важливе, потрібне, не скористатися якоюсь можливістю. — Бачите, проспали царство небесне, — сміється чоловік з рушницею.— І сотню свою проспали, і вістових, і коні (В. Гжицький); Гайворона розбудив високий зчіплювач вагонів з ліхтарем у руках: — Проспиш усе царство небесне. Зараз ось автобус на Косопілля піде (М. Зарудний).
• со́нне ца́рство; ца́рство сну. 1. Тиша, спокій, безмовність, коли всі сплять. Він все ще надіявся, що всі скоро заснуть і запанує те сонне царство, яке дасть йому можливість вийти з хати на побачення (Григорій Тютюнник); Царством сну здаються зали (І. Муратов); // Стан спокою або бездіяльності. — Полетіли бризки, і сонне царство водяних відображень, загойдавшись, пересипалось срібними іскрами (А. Шиян); Ми розпрощалися з сонним царством на великих засіданнях, воно пішло в минуле (З газети). 2. Люди, охоплені сном. Коло його (нього) розвернулося сонне царство (Панас Мирний).
• те́мне ца́рство. Відстале, некультурне суспільне середовище. Темнеє царство скоріше руйнуйте, Світле, нове на руїнах збудуйте! (Пісні та романси..); // Відсталість, неосвіченість, неуцтво і т. ін. Землю вистилали глухі бур’яни та жаб’ячі печериці, а в людських душах — звивали кубла темного царства сили: лиха заздрість, глуха віра та безнадійність довічна (Панас Мирний).
• тридев’я́те (тридеся́те) ца́рство (рідше королі́вство), нар.-поет. Дуже далека країна, земля. В тридев’ятім славнім царстві, де колись був цар Горох, а тепер на господарстві мудрий пан, вельможний Ох (Леся Українка); У тридев’ятому царстві, у тридесятому королівстві! (так починав Івась свої казки, бо чув він і читав, що більшість казок так починається) (Грицько Григоренко). тридеся́те волода́рство.Десь-то, в тридев’ятім царстві, в тридесятім володарстві, Жив був славний цар Дадон (Переклад М. Рильського).
• ца́рство небе́сне (ві́чне, Бо́же), рел. 1. Рай. — Не журися, Насте, об худобі.. Стережись, щоб вона тобі не перепинила дорогу до царства небесного (Г. Квітка-Основ’яненко); Вона замолоду, бувши замужем за дияконом і натерпівшись і холоду й голоду, як овдовіла й перейшла до брата жити, то мов у царство Божепопала (Панас Мирний). 2. кому.Уживається при згадці небіжчика для вираження побажання йому загробного райського життя. — А-а! Пригадую, пригадую. Був колись такий тип у Сміянах. Помер, царство йому небесне (О. Бердник); — Гм... старий Пруденко, приміром, успокоївся не так давно,— кахикнув Лелека і погладив вуса.— Т-а-а-к,— протягла Розумиха, але не повела і бровою.— Царство йому небесне, вічний спокій душі. Статечна людина була (М. Лазорський); Хоть од Дидони плив (Еней) поспішно, Та плакав гірко, неутішно. Почувши ж, що в огні спеклася, Сказав: — Нехай їм вічне царство (І. Котляревський). 3. ірон. Страта.
• ца́рство пітьми́ (тьми, мли), книжн. Відстале, некультурне суспільне середовище. І не воскресне царство мли (М. Рильський).

Царство

• Держава, якою править цар (у 1 знач.). Найшовсь-таки один козак Із міліона свинопасів. Що царство все оголосив: Сатрапа в морду затопив (Тарас Шевченко, II, 1963, 297); 1640 року зимою несподівано велика сила татар напала на Україну й на Московське царство (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 95); [Таня:] Все на світі минає: підуть марно царства й панства, трони й корони, а любов щира останеться навіки (Степан Васильченко, III, 1960, 122).

♦ Проспати царство небесне див. небесний; У тридев'ятому царстві див. тридев'ятий; У тридесятому царстві див. тридесятий; Царство боже; Вічне царство, заст. — рай. І не чула, щоб хто лихим словом обніс нашого покійника; всі царства божого йому жадають (Марко Вовчок, I, 1955, 17); Хоть од Дидони плив [Еней] поспішно, Та плакав гірко, неутішно. Почувши ж, що в огні спеклась, Сказав: — Нехай їй вічне царство (Іван Котляревський, I, 1952, 87); Царство [йому, їй, їм і т. ін.] небесне див. небесний; Царство тіней див. тінь.

• рідко. Правління царя (у 1 знач.); царювання. Олександра Федорівна піднесла до очей пожмакану хустину й затрусилася в нервово-обуренім плачі: — Нікі, він [Вітте] зрадник і масон.. Він вириває царство з твоїх рук... (Михайло Стельмах, I, 1962, 622);

// перен. Сфера, ділянка, в якій хто-небудь почуває себе повновладним господарем. «Там я буду господинею, матиму своє господарство, свою худобу... Там моє царство й панство!» — подумала Онися (Нечуй-Левицький, III, 1956, 74); Похиливсь він на гирлигу Та й говоре [говорить]: я тут пан! Степ мій — царство; тут велику Владу й волю ма' чабан (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 276); — Минулось панське царство, мужицьке настає (Михайло Стельмах, I, 1962, 627).

• перен. Певна сфера, ділянка в природі, де переважають які-небудь предмети, явища рослинного або тваринного світу. На сонячній плямі полянки, що закралась в похмуре царство смерек, скакав біленький хлопчик (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 309); Йосип Яковлевич Магомет — один з славних наслідувачів геніального перетворювача природи. Максим Рильський назвав його чародієм у царстві рослинності (Василь Минко, Вибр., 1952, 385); Ледве починали прокидатися окремі звуки з численного пташиного царства в цім земнім раю (Іван Ле, Право.., 1957, 225); Він з розмаху пужнув коней батогом. Замигтіло, пробігаючи мимо, крихке, осяйне лісове царство (Олесь Гончар, II, 1959, 139); Внизу — косогір, забитий снігом, а далі — царство лісів, у яких людина губиться, як голка в снігу (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 416).

Казкове царство; Царство казок — чудовий, дивний, незвичайний рослинний або тваринний світ. Ми заїздили туди [в гроти]. Лягали на дно човна і за хвилину опинялись в казковому царстві (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 300); Твої очі — срібна річка З таємничим царством казок... їх розказують нечутно Золотим рибкам русалки(Олександр Олесь, Вибр., 1958, 91).

• перен. Місце, сфера, галузь, де переважають, домінують ті або інші явища, засади і т. ін. Знову царство весни, і рожевії сни, І кохання; Знову зустрічі тихі — й без краю сумні Розставання (Максим Рильський, І 1960, 115); Пароплав заходив у царство вогнів (Яків Баш, Надія, 1960, 7); — Сюди німці не поткнуться, — сповістив вдоволено провідник Євгена. — Тут [у лісі] наше партизанське царство (Натан Рибак, Час, 1960, 269); — Хлопець досить успішно склав екзамени з усіх предметів, у тому числі з української мови. Остання, як мені здається, теж належить до царства філології, — усміхнувся він(Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 62);

// Панування, переважання чого-небудь. Абу-Разем любить свою батьківщину, як рай земний, і все чекає, що в цій країні таки настане царство радості життя (Іван Ле, Опов. та нариси, 1950, 74); Але ж зійде над сірим туманом Пролетарськеє сонце ясне, Запалають вертепи тиранів, Царство визиску й горя мине (Пісні та романси українських поетів.., II, 1956, 268); Ніч Жовтнева, ніч остання Царства гніту, царства пут! (Іван Нехода, Ми живемо.., 1960, 122); Критичний реалізм і його видатні представники.. не могли в свій час художньо переконливо накреслити нові шляхи, в яких читач побачив би свій рятунок, свій вихід з царства експлуатації і рабства (Андрій Малишко, Думки.., 1959, 6); // Про велику кількість, достаток або надмір чогось у якому-небудь місці. З-за горба показалось нарешті солом'яне царство панського току, з стіжками, скиртами та ожередами, з безконечно довгими стодолами та воловнями (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 244); Завелось у палаці ціле котяче царство: коти й кішки й кошенята (Панас Мирний, I, 1949, 200); [Бережний:] В наказі по інституту я висловив свою думку про шкідливість апаратного царства (Іван Микитенко, I, 1957, 387). Мертве царство див. мертвий; Сонне царство див. сонний; Царство сну — те саме, що Сонне царство (див. сонний). Царством сну здаються тихі зали (Ігор Муратов, Повість.., 1948, 9); Темне царство; Царство пітьми (тьми, мли) — символ некультурного, відсталого, реакційного суспільного середовища. Землю вистилали глухі бур'яни та жаб'ячі печериці, а в людських душах — звивали кубла темного царства сили: лиха заздрість, глуха віра, та безнадійність довічна (Панас Мирний, IV, 1955, 326); Темнее царство скоріше руйнуйте, Світле нове на руїнах будуйте! (Пісні та романси українських поетів.., II, 1956, 230); У Жовтня бурі живодайній Своє ми щастя здобули, І далі сяють нам безкрайні, І не воскресне царство мли (Максим Рильський, III, 1961, 146).

Царство

• держава, якою править цар; у народних казках — приваблива, часто далека, часом недосяжна (тридев'я́те, тридеся¬́те ца́рство) країна-«государство», якою править казковий цар зі своїм двором і де розвивається той чи інший казковий сюжет; переосмислюється як казкове царство, царство казок на означення дивовижного природного світу, дуже гарного місця в ньому або, навпаки, як мертве царство, тобто місце, де відсутні живі істоти, де панує абсолютна тиша;
• ца́рство ті¬́ней — за народними уявленнями (також високе) — засвіти, потойбіччя, потойбі́чний світ (див.);
• (з великої літери) Ца́рство Небе́сне = Ца́рство Бо́же = Ві́чне Ца́рство — за релігійними уявленнями — потойбічний світ (див. не́бо2), рай (див.); місце, де править Бог, Владика Неба, Цар Небесний, і де царюють душі померлих праведників; у сполученні: Ца́рство(Ца́рствіє) [йому́, їй, їм і т. ін.] Небе́сне — уживається як побажання померлому загробного життя в раю; проспа́ти Ца́рство Небе́сне — не скористатися якою-небудь можливістю, втратити щось важливе; дієслово: ца́рствувати — у сполученні неха́й (хай) ца́рствує — уживається як побажання померлому райського життя, життя в Царстві Небесному.

Царство– іменник середнього роду

Ілюстрації

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

Медіа

Вовка в тридевятом царстве

Див. також

• Боспорське царство.

  Боспорське царство виникло у 480 р. до н. е. внаслідок об'єднання міст, розташованих обабіч Боспору Кіммерійського (як тоді називали Керченську затоку) на території Керченського й Таманського півостровів. За часів піднесення (IV ст. до н. е.) до складу царства увійшли Східне Приазов'я, пониззя Кубані й дельта Дону. Столицею царства було місто Пантікапей (нині - Керч). Окрім греків, у Боспорі проживали місцеві племена скіфів, синдів, меотів та інші, які визнаваливладу царя та сплачували йому данину. Формою державного правління була монархія. Царі виступали верховними володарями, розпоряджалися землями, керували збройними силами.

• Царство Польське, матеріал з Вікіпедії
• Царство(біологія),
• Лесное царство, Марина Цветаева
• Християнська церква «Царство Боже»,