Цариця

Цариця, -ці, ж. Царица. Рудч. Ск. І. 81, 86. цариця

Зміст

1 Сучасні словники
2 Іноземні словники
3 Ілюстрації
4 Медіа

Сучасні словники

СЛОВАРЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКO

Цариця, -ці, ж. Царица. Рудч. Ск. І. 81, 86.

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЦАРИЦЯ, і, жін. 1. Жіночий рід до цар 1, 2. Після великої зими, За Катерини за цариці, Москаль ту викопав криницю (Тарас Шевченко, II, 1963, 267); Красивий, спритний і хтивий лакуза [Стадницький] за ревну службу був пожалуваний самою царицею патентом на чин сухопутного прапорщика (Михайло Стельмах, I, 1962, 15); — Се ти, єдиная моя? Се ти, моя царице? З-за моря приплила сюди, кохана чарівнице? (Леся Українка, I, 1951, 412); Настала вона, ніч-краса, цариця дум і настроїв, море німої журби і самітніх зітхань (Гнат Хоткевич, I, 1966, 90); Ліворуч — місяць сплів мережку І застилає нею стежку, Мов зараз буде в млі ясній Цариця ночі йти по ній (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 251); [Ліда:] Це надзвичайно. Цариця музики [скрипка] служить для вправ хірурга (Олександр Корнійчук, I, 1955, 99); * У порівняннях. — Ми тобі залишаємо аж десять десятин твоєї ранньої землі. Хіба тобі ще більше треба для трьох душ? Чи тобі вже треба, як цариці, їсти не прості, а золоті галушки? (Михайло Стельмах, II, 1962, 120). ♦ Матушка-цариця; Матінка-цариця — шанобливе називання підлеглими цариці, яке набрало також іронічного відтінку. Од матушки-цариці, Таки із самої столиці, Прийшов указ лоби голить (Тарас Шевченко, II, 1963, 272); — Я ще змалку і його [Распутіна], і матушку-царицю, що до нього приїжджала, натуральною контрою вважав (Олесь Гончар, II, 1959, 305); Цариця небесна див. небесний; Цариця полів: а) про піхоту. — Як-не-як, а вони все-таки в машинах, не те, що ми, гола піхота, цариця полів!.. (Олесь Гончар, III, 1959, 427); б) коса в руках вправного косаря. У Минківці царицею полів була коса.. Косив нею мій батько артистично (Василь Минко, Моя Минківка, 1962, 77). 2. Дружина царя (у 1 знач.). Справді, то була княгиня, Іудейськая цариця, Ірода прекрасна жінка (Леся Українка, IV, 1954, 174); Як заграв він, як заграв, — ціле царство підняв. Взявся в боки цар, цариця — аж ніяково дивиться(Павло Тичина, I, 1957, 146). 3. рідко. Бджолина матка.

«Словники України on-line»

цари́ця – іменник жіночого роду, істота

відмінок однина множина

називний цари́ця цари́ці

родовий цари́ці цари́ць

давальний цари́ці цари́цям

знахідний цари́цю цари́ць

орудний цари́цею цари́цями

місцевий на/у цари́ці на/у цари́цях

кличний цари́це цари́ці

[1]

цариця іменник жіночого роду, істота

Словник української мови

Цариця і, ж. 1. Жін. до цар 1, 2. Після великої зими, За Катерини за цариці, Москаль ту викопав криницю (Шевч., II, 1963, 267); Красивий, спритний і хтивий лакуза [Стадницький ] за ревну службу був пожалуваний самою царицею патентом на чин сухопут¬ного прапорщика (Стельмах, І, 1962, 15); — Се ти, єдиная моя? Се ти, моя царице? З-за моря приплила сюди, кохана чарівнице? (Л. Укр., І, 1951, 412); На¬стала вона, ніч-краса, цариця дум і настроїв, море ні¬мої журби і самітніх зітхань (Хотк.. І, 1966, 90); Ліворуч — місяць сплів мережку І застилає нею стеж¬ку, Мов зараз буде в млі ясній Цариця ночі йти по ній (Олесь, Вибр., 1958, 251); [Лі да:] Це надзвичайно. Цариця музики [скрипка] служить для вправ хірурга (Корн., І, 1955, 99); *У порівн. — Ми тобі залишаємо аж десять десятин твоєї ранньої землі. Хіба тобі ще більше треба для трьох душ? Чи тобі вже треба, як цариці, їсти не прості, а золоті галушки? (Стельмах, II, 1962, 120). ^> Матушка-царйця; Матінка-царйця -— шанобливе називання підлеглими цариці, яке набрало також іро¬нічного відтінку. Од матушки-цариці, Таки із самої столиці, Прийшов указ лоби голить (Шевч., II, 1963, 272); — Я ще змалку і його [Распутіна], і матушку-царицю, що до нього приїжджала, натуральною конт¬рою вважав (Гончар, II, 1959, 305); Цариця небесна див. небесний; Цариця полів: а) про піхоту. — Як-не-як, а вони все-таки в машинах, не те, що ми, гола пі¬хота, цариця полів/.. (Гончар, III, 1959, 427); б) коса в руках вправного косаря. У Минківці царицею полів була коса.. Косив нею мій батько артистично (Минко, Моя Минківка, 1962, 77). 2. Дружина царя (у 1 знач.). Справді, то була кня- гиня, Іудейськая цариця, Ірода прекрасна жінка (Л. Укр., IV, 1954, 174); Як заграв він, як заграв,— ціле царство підняв. Взявся в боки цар, цариця — аж ні- яково дивиться (Тич., І, 1957, 146). 3. рідко. Бджолина матка.

Орфоепічний словник української мови

цариця -і, ж. 1) Жін. до цар 1), 2). 2) Дружина царя (у 1 знач.). 3) рідко. Бджолина матка.

Матеріал з Вікісловника

Морфологічні та синтаксичні властивості Іменник. Корінь: -- Значення 1. жіночий до цар 1, 2 2. дружина царя (у 1 знач.) 3. рідк. бджолина матка

ТЛУМАЧ

ЦАРИЦЯ цариха

РІДНА МОВА

ЦАРИЦЯ царица

Матеріал з Вікіпедії

Цариця — титул монарха-жінки або дружини монарха.

Онлайн словник українських рим

Рими до слова "цариця" вітериця вітриця Гриця

жриця кориця костриця

матриця п'ятериця патериця

печериця сестриця тигриця

іменинниця авантурниця авантюрниця

автокрамниця автоматниця аліментниця

асфальтувальниця білолиця байдарочниця

Іноземні словники

Російсько-українські словники

Госуда́рыня – волода́риця, держа́виця; цари́ця, цісаре́ва (гал.). • Милостивая госуда́рыня – високопова́жна (шано́вна) доброді́йко, па́ні.

Царица – цари́ця, -ці.

Небесный • Как манны небесной (ждать, жаждать…); манной небесной питаться – як (наче) манни небесної (як манни з неба) (ждати, чекати, прагнути…); як (мов) на манну небесну (чекати); живитися (жити) манною небесною (ласкою духа святого); жити надголодь (обголодь). • Как птица небесная, как птицы небесные (разг. шутл.) – як(о) птаха небесна, як птаство небесне; безтурботний (-на, -не, -ні), (безклопітний, -на, -не, -ні), як птах. • Олух царя небесного – йолоп царя небесного; дурень (дурник) Божий. • Царица небесная! – цариця небесна!; Мати небесна (Божа)! • Царство (царствие) небесное кому – царство небесне кому; (не)хай царствує хто.

Цари́ця, -ці – царица.

цари́ця, -ці, -цею, -ри́це! -ри́ці, -ри́ць

Царе́ва, -вої, ж. = Цариця. Цар і царева на спацир йшли. Гн. І. 38.

Цари́ха, -хи, ж. = Цариця. Убираються їхать до царихи. Чуб. II. 271.

Цари́ця, -ці, ж. Царица. Рудч. Ск. І. 81, 86. Царівни́ця, -ці, ж. = Цариця. Як ударив Байда з лука та царя між уха, а царівницю да у потилицю. Грин. ІІІ. 584.

Rosa rugosa Thunb. — троя́нда змо́ршкувата (Оп); шипши́на змо́ршкувата (Ру); цариця півночи (Mk).

Госуда́рыня = 1. цари́ця (укр.), цїсаре́ва (гал.). — Та поїдем до столицї, прохати милостї у цариці. н. п. 2. добро́дїйка, па́нї. — Милостива, ласкава панї, добродійка. Императри́ца = імпера́торша, цари́ця, цїсаре́ва. (Пр. д під сл. Госуда́рь, Госуда́рыня). Короле́ва = короле́ва, кра́ля (С. З.), короли́ха, короли́ця. (Останні два тільки в знач. жінки короля, а перші і в знач. державної володарки). — А короля нема дома, королиха сама дома. н. п. — Царь, цариця — королиця. (з нар. гри). Одряхлѣ́ть = зста́ріти ся (С. Л.), зіста́ріти ся, спорохнїти. — Не диво, що він людина спорохнїла: він родив ся ще тоді, як Цариця Катерина бігла Днїпром. Кн. Ухва́тывать, ухвати́ть, ся = хапа́ти, хвата́ти, у(в)хопи́ти, ухвати́ти, схопи́ти, ся. С. Л. Ш. — Там тебе хапун ухопить, лизень злиже. н. пр. Грінч. — Кайдашиха ухопилась за полудрабок. Лев. — От цариця за коня вхопилась, рученьками обнїмає брата. Ст. С. — А щоб тебе чорт ухватив на судний день. н. пр. Цари́ца = цари́ця.