Хісен

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Хісен, -сна, м. = Хосен. Який мені з того хісен? Ямпол. у.

Хісен, чол., діал. Користь. Скупий волів би свого м'яса Урізати, щоб бідному подать, Ніж кришку взять із скарбів своїх, Що в кліті без хісна лежать (Іван Франко, XI, 1952, 509); — Відступи мені, бабо, той клинчик, бо ти й так не маєш із нього ніякого хісна, бо моя худоба все тобі випасе (Лесь Мартович, Тв., 1954, 135); Зичимо вам доброго здоров'я, щастя й довгого життя! Служити нам, чесній громаді, на хосен і шану, а собі на втіху... (Яків Качура, Вибр., 1953, 288). [1]

1. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 132.