Хуторянець

Хуторянець, -нця, м. = Хуторянин. Мет. 373. Сучасні словники 1. Власник хутора (у 1 знач.). [Оксана:] Мені цікаво довідатись, від чого ми заможніші від усіх тутешніх хуторян? (Марко Кропивницький, I, 1958, 125); Куди ж це він зібрався? На заробітки строковиком у далекі краї? А чи йде на косовицю до багатих тутешніх хуторян? (Іван Цюпа, Краяни, 1971, 35).

2. Мешканець хутора (у 2 знач.). На моріжку коло тину сидить уже цілий гурток хуторян; біліють сорочки, видніються кудлаті голови, босі ноги, тихим блиском сяють заспані очі (Степан Васильченко, I, 1959, 133); Ще зелено в полях, ще золото літа не покрасило їх. Небо світле, безхмарне, тільки низом, по обрію темними тучами стоять вдалині садки хуторян (Олесь Гончар, II, 1959, 239).

3. перен. Людина з обмеженими дрібновласницькими інтересами й вузьким світоглядом. Наша книжка як попадеться у їх руки, то вони аж репетують та хвалять те, що найпоганше. А наші патріоти-хуторяни й собі за ними (Тарас Шевченко, I, 1951, 374).