Хустя

Хустя, -тя, с. Бѣлье. Прала Параска шовкове хустя на льоду. Чуб. III. 300.

Сучасні словники

ХУ́СТЯ, я, сер., діал.,

1. збірн. Білизна. Дівчата перуть собі хустя, Веселий їх гурт гомонить (Леся Українка, IV, 1954, 94); Гафійка ловила хустя, що розметав вітер по дворі, як стадо білих гусей (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 74); На обгородженому тином подвір'ї блукало кілька курчат, на шворці часом висіло якесь різнокольорове хустя, під вікном цвіли рожі й чорнобривці (Леонід Первомайський, Материн.. хліб, 1960, 7); // Одяг. Літа, літа! Знов діждалась Устя 3 матір'ю весняної пори, Щоб надіть своє найкраще хустя І до пам'ятної йти гори (Агата Турчинська, Земле моя.., 1961, 68).

2. Хустки. Що який вже лютий лихий татарин, Дівчину не плакати умовляє, Білим хустям сльози Він їй утирає (Леонід Первомайський, З глибини, 1956, 68).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 176.