Хуртеча

Хуртеча, -чі, ж. = Хурта = Хуртовина 1. На дворі було хуртеча та метелиця мете. Щог. В. 135. На дворі мете хуртеча, ліпе сніг в вікно.

Сучасні словники

Те саме, що хуртовина 1,3. Надворі мете хуртеча, Ліпе сніг в вікно (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 371); Дівчина з тихою усмішкою прислухалась до голосіння хуртечі (Олесь Донченко, VI, 1957, 375); Крізь хуртечу зимових циклонів, крізь вирування снігів летіли й летіли ешелони (Олесь Гончар, Циклон, 1970, 26).

Джерела

• Словник української мови

Ілюстрації

• 
• 
• 
•