Худорба

{{subst:Шаблон:Словник Грінченка і сучасність|підрозділ=Інститут мистецтв}}

Худорба, -би, ж. 1) Худоба. 2) Худое животное. Мнж. 22. 3) Бѣдность, нищета. 4) Соб.: бѣдняки. Не завидуй худорбі доведе Бог тобі. Ном. № 2336.

ХУДОРБА́, и, жін., розм. Зовнішній вигляд худої, змарнілої людини. Йому не хотілося, щоб Шмалієнко помітив цей погляд, видно, що Павло і так соромиться своєї худорби (Іван Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 6); — Зустрічає мене якось Гнат, дивиться-дивиться на мою худорбу, а тоді й питає: — Навіщо ти, Андрію, на світі живеш? Яка з тебе користь громаді? (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 81); // Дуже худа людина.

Худоба

Свійська, домашня худоба (однаково в однині та множині) — свійські тварини, що навмисно утримуються в сільському господарстві задля отримання різноманітної продукції, такої як продукти харчування чи волокна, або з метою використання для праці. Термін загалом не об'єднує у своєму значенні свійських птахів, рибу і морських тварин. Свійська худоба може утримуватися як для власного прожитку, так і для продажу. Вирощування тварин — тваринництво — важливий компонент сучасного сільського господарства. Ним займалися представники багатьох суспільств протягом усієї історії, починаючи з переходу від полювання та збиральництва до вирощування рослин та розведення худоби.

Ілюстрації

• 2328892.jpg

  Худорба, худоба.

• 

  Худорба(2), худа дівчина.