Хори

Хо́ри, -рів, м. мн. Хоры (въ церкви). Пішов дід на ніч до церкви.... виліз собі на хори і сидит. Гн. II. 48.

Зміст

1 Сучасні словники
2 Ілюстрації
3 Медіа
4 Джерела та література

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках Хо́ри (від грец. χορός — "місце співаків") — відкрита верхня галерея всередині православної церкви, що розташовувалася над її західною частиною, іноді над боковими нефами (порівн. емпори у західноєвропейських церквах). Огороджувалася перилами і спочатку призначалася для вищих верств суспільства, пізніше — музикантів і півчих.[1]

В залах приватних житлових будинків — хорами називали балкон чи галерею на колонах, арках, стовпах, які використовувались для глядачів або музикантів.

ХОРИ, ів, мн. Відкрита галерея, балкон у верхній частині парадного залу або в церкві (спочатку для розміщення хору, музикантів). «Завтра я, може, побачу її в церкві... Не піду співати на хори, стану у правому притворі на сходах, коло дверей» (Н.-Лев., VI, 1966, 309); В просторій залі з дерев'яними колонами, що підпирали хори, чаділи недогарки свічок (Кочура, Зол. грамота, 1960, 136); Вальс гримів з високих хорів (Мур., Повість.., 1948, 10).

ХО́РИ, ів, мн. Відкрита галерея, балкон у верхній частині парадного залу або в церкві (спочатку для розміщення хору, музикантів). «Завтра я, може, побачу її в церкві... Не піду співати на хори, стану у правому притворі на сходах, коло дверей» (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 309); В просторій залі з дерев'яними колонами, що підпирали хори, чаділи недогарки свічок (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 136); Вальс гримів з високих хорів (Ігор Муратов, Повість.., 1948, 10).