Холодно

Хо́лодно, нар. Холодно. Так холодно, що як би не вмів дріжати, то змерз би. Ном. № 640. Ум. Холодненько, холоднесенько.

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

Присл. до холодний 1—3, 9, 10. Небо сяло і висіло непорушно і мовчки, зорі блищали холодно (Борис Грінченко, II, 1963, 127); Темрява, загальний тривожний настрій надавали голосові його незвичної суворості, а шкірянка, що холодно поблискувала на ньому, робила його якимось неприступним. (Олесь Гончар, II, 1959, 104); [Олеся:] З яким ти палом це говориш! [Влас:] Я холодно не вмію (Марко Кропивницький, II, 1958, 323); В чужих домах вона бувала рідко, та й всюди обходились з нею дуже холодно (Іван Франко, V, 1951, 285); Вона на секунду підвела вії, холодно блиснувши очима (Ярослав Галан, Гори.., 1956, 146).

Словопедія

ні хо́лодно ні жа́рко кому. Кому-небудь байдуже; хтось не звертає уваги на щось. (Середа:) Я стою за Івана — проти Яроша. (Журавель:) Але Івану від цього ні холодно ні жарко (І. Микитенко); Може, чули, мене прозвали Гайяватою. Але мені від того ні холодно ні жарко (Ю. Збанацький); — Ти ж знаєш мій характер! — А мені від нього ні холодно ні жарко (П. Рєзніков).

Ілюстрації

|}