Ховзаниця

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
Ховзаниця1.jpg
Ховзаниця2.jpg

Ховзаниця, -ці, ж. = ковзалка - те саме, що ко́взанка - місце, де ковзаються (у 2 знач.). Малий десь вислизнув на вулицю на ковзанку з сусідськими дітьми (Кач., Вибр., 1947,275); Петрик, весело погукуючи на Грицька, помчав, як вихор, до ковзанки і з усього розгону простягся на льоду (Кучер, Пов. і опов., 1949, 272); // Спеціальний льодовий майданчик для ковзання на ковзанах. Вчора мене і ще двох учнів впіймали на тому, що ми замість школи три дні ходили на ковзанку, яка на стадіоні «Динамо» (Сміл., Сашко, 1957, 8). Зійшов [Грипько] на став, набрів на ковзалку й почав ковзатися (Вас., І, 1959, 162); На.. ковзалці бігають веселі діти (Епік, Тв., 1958, 355). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 204.