Хмарно

Хмарно, нар. Облачно, пасмурно, сумрачно. Хмарно на дворі. Літечко моє святе минуло хмарно. Шевч. 584. Не дивись так хмарно. Шевч. 299. Ум. Хмарне́нько, хмарне́сенько. Ой ясненько сонце сходить, хмарненько заходить. Чуб. V. 320.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках ХМАРНО. Присл. до хмарний. - А ти не кряч зараз галкою! - сказав Гриб хмарно (Козл., Мандрівники, 1946, 24); От що зробили з мене годи Та безталання; та ще й те, Що літечко моє святе Минуло хмарно (Шевч., II, 1963, 175); // у знач. присудк. сл. Сьогодні до полудня хмарно, але сухо (Л. Укр., V, 1956, 392); А небо щось віщує: хмарно, навіть капало вже (Коцюб., III, 1956, 150).

В англійській геральдиці термін походить від латинського слова nebula, «туман, пара або хмара». Лінія хмарностізвивається в одному напрямку, описуючи форму трьох чвертей кола, потім аналогічно в іншому напрямку, зберігаючи загальну траєкторію. Хмарний пояс - це пояс, де дві горизонтальні лінії поясу є хмарними. Щит, утворений з кількох таких поясів, де більше одного, є поясною хмарністю.

ХМАРНИЙ, а, е. 1. Прикм. до хмара 1. Поволі сонце запливло у хмарну каламуть (Гонч., Вибр., 1959, 343); Літак ішов високо, над хмарним покровом, який ще з самого ранку обгорнув землю (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 116); Спостереження за рухом окремих хмарних утворень на Марсі вказують на те, що швидкість вітру на планеті в період рядових протистоянь не перевищує 20 м/сек (Вісник АН, 2, 1973, 24).

2. З хмарами (перев. про погоду); похмурий. Дув попутний вітер, але погода весь час стояла хмарна і йшов сніг (Видатні вітч. географи.., 1954, 35); // Укритий хмарами. Коли вона прокинулась, сіре світло падало з хмарного неба (Коцюб., І, 1955, 358); Неба сині люки вітер пробиває в хмарній вишині (Сос., Зел. світ, 1949, 57); // Непогожий (про частину доби, пору року). Хмарний зимовий день здавався сутінками після ясного світла електричних ламп (Собко, Зор. крила, 1950, 205); Ранок був хмарний і туманний - звичайний для Одеси в другій половині листопада (Смолич, Світанок.., 1953, 40).

3. перен. Те саме, що похмурий 2. Хмарною прийшла Оленка додому, не сказала нікому нічого, затаїла тривогу в серці (Горд., II, 1959, 21); Він хмарний сидів кінець столу,- все настільника рукою розгладжував. На Мелашку не зводив очей... (Кос., Новели, 1962, 147); Є хмарні душі, ті завжди повиті смутком і журбою. Вони ідуть в житті, як дим, як тихий човен за водою (Сос., І, 1957, 409); Погляд його упав на чоловіка, що сидів у кутку; його хмарне лице не сходилося з ясним поглядом присутніх (Кобр., Вибр., 1954, 49); Замість відповіді вказала вона хмарним поглядом на Василя (Коб., II, 1956, 21); Пан Пшестшельський був у хмарнім настрою (Фр., III, 1950, 263); За підводою в хмарних роздумах їде увесь в ремінному одязі чорнявий.. вершник (Стельмах, II, 1962, 248).

4. перен. Те саме, що похмурий 3. Помовчав [дід]. А тоді розгорнув життя своє минуле хмарне (Головко, І, 1957, 204); Мене тривожить жаль гіркий, Весь час з'являються загиблі роки хмарні (Лерм., Вибр., перекл. за ред. Рильського, 1951, 29).

Ілюстрації

Медіа

https://youtu.be/3BUkLX0xgFQ?si=ertsKuDnLqOw9xtD