Хитання

Хитання, -ня, с. Шатаніе, качаніе.

Сучасні словники

1. Дія за значенням хитати і хитатися. Декому на морі від хитання зле робиться. А мені так нічого (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 48); Втома поволі охоплювала Ремо і Гюлле. Повільне хитання заколисувало їх на сідлах (Олесь Досвітній, Гюлле, 1961, 142); Маріцца своїми загадковими усміхами та сумним хитанням голови.. ще більше непокоїла [Йона] (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 270); Йшла [Аглая-Феліцітас] хитаючись, мов підпита або та, що багато перебувала в човнах або кораблях, через що й виробляється хитання в ході (Ольга Кобилянська, III, 1956, 306).

2. перен. Те саме, що вагання 2,3. На отця Кралевича впливає твердість, з якою Олекса говорить завжди там, де річ іде про його переконання. Жодних хитань, жодних або-або (Гнат Хоткевич, Довбуш, 1965, 144); Будь-які опортуністичні хитання, відхід від політичної лінії партії являли серйозну загрозу як для самої партії, так і для соціалістичного будівництва (Комуніст України, 8, 1969, 83); Хитання щодо роду і типу відмінювання в іменниках іншомовного походження буває зумовлене різними причинами (Мовознавство, XVIII, 1963, 42).

Ілюстрації

Джерела та література

Словник української мови