Хвилювання

Хвилювання, -ня, с. Волненіе.

Сучасні словники

Тлумачення, значення слова «Хвилювання»: ХВИЛЮВА́ННЯ, я, сер.

1. Рух хвиль на поверхні води, коливання її. Із спостережень над хвилями встановлено, що хвилювання води виникає внаслідок виведення часток води із рівноваги (Курс загальної геології, 1947, 45); // Хвилеподібне погойдування, хитання рослин. То Клеаріста йде у хвилюванні нив; Блакить очей горить із-під дугастих брів (Микола Зеров, Вибр., 1966, 463).

2. Нервове збудження, стан неспокою, зумовлені страхом, радістю, тривогою, чеканням і т. ін. Мстислав намагався бути спокійним, але його хвилювання помітили всі (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 366); Ніщо так не втомлює, як безупинне хвилювання, як нетерпляче чекання (Юрій Шовкопляс, Починається юність, 1938, 7); Від радісного хвилювання втома розвіялася, як пара (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 15); Кожний розуміє, що написати хороший вірш без душевного хвилювання не можна (Андрій Малишко, Думки.., 1959, 37); // Неспокій, тривога в масі людей, в народі. Серед криків і хвилювання товпи, серед сальв рушничних, звуків якоїсь музики показалася княжа коляска! (Гнат Хоткевич, I, 1966, 111); І раптом навколо врочистая тиша настала, І ось хвилювання по натовпі людськім пройшло (Любов Забашта, Вибр., 1958, 67).

Ілюстрації

Медіа

.

.

.

Див. також

https://www.slovnyk.ua/index.php?swrd=%D1%85%D0%B2%D0%B8%D0%BB%D1%8E%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F+

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 39. Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 2, ст. 572. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 39. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 391.