Футькало

Футькало, -ла, с. Вспыльчивый человѣкъ. Фр. (Желех.).

Сучасні словники

1. перен. Який запалює, збуджує, викликає хвилювання, дає натхнення. Друкарську машинку і папір роздобув синові батько, а сестра друкувала на ній братові запальні відозви (Дмитро Бедзик, Плем'я.., 1958, 68); Несподіваною була перша запальна промова колгоспника (Іван Ле, Опов. та нариси, 1950, 172); Тарас враз згадав пісні Міцкевича і запальні слова на клаптику паперу (Оксана Іваненко, Тарасові шляхи, 1954, 66); Він мрію в собі затаїв запальну Про подвиги бою (Леонід Первомайський, II, 1958, 310); // Який захоплює, приваблює чим-небудь; захоплюючий. Запальна штука — спорт. Вона захоплює і малого, і старого, і немічного (Остап Вишня, I, 1956, 401); Чимало я знав історій Веселих і запальних, Що серце моє пломеніло І часто билося в них (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 55). 2. перен. Сповнений завзяття, енергії; палкий. Як вабить пристань запальних малят, Романтиків у трусиках і майках! (Максим Рильський, III, 1961, 111); Тільки на роботі він був таким же непосидячим і запальним, як завжди (Микола Руденко, Вітер.., 1958, 63); Старшина мінометної роти.. кидався вліво і вправо, рішучий, рвучкий, запальний (Олесь Гончар, I, 1954, 61); // Який із захопленням, гаряче віддається якій-небудь справі; пристрасний. Товариш теж був агрономом, Ще й книголюбом запальним (Максим Рильський, II, 1946, 107); // Який бурхливо реагує на все; невитриманий, гарячкуватий (про людину та її характер). Вони знали добре Параску, її гарячу, запальну натуру, її гордовитий норов (Панас Мирний, IV, 1955, 104); Вдачі брати були різної: Юрій — поміркований та обережний, Леонід — нестримний та запальний (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 221); — Коля Круглов — сталевар хороший. Тільки запальний (Микола Руденко, Вітер.., 1958, 127). 3. перен. Який проходить, відбувається із завзяттям, запекло, напружено. Гра [в кохання] йде своєю чергою, жорстока, болюча і запальна (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 264); З приводу третього питання розгорнулось довге й запальне обговорення (Іван Микитенко, II, 1957, 526); Іван Кіндратович крокував мовчки, слухаючи, як мирна, спокійна розмова обертається на гарячу й запальну (Дмитро Ткач, Арена, 1960, 26); Кадри зникали за кадрами, не залишивши ніякого спогаду, лише загальне, враження запальної й упертої боротьби невеличкого загону захоплювало стороннього глядача (Микола Трублаїні, I, 1955, 76).

Ілюстрації

Медіа