Фашизм

Фаши́зм (італ. fascismo, від fascio — «союз», «зв'язка») — радикальна авторитарна політична ідеологія та форма правління, що виникла в Європі на початку XX століття (насамперед в Італії) і характеризується диктаторською владою, насильницьким придушенням опозиції та суворим контролем над суспільством і економікою.

1. Ідеологічні основи (за Б. Муссоліні) Основним джерелом для розуміння класичного фашизму є праця «Доктрина фашизму». Головний принцип можна виразити формулою:

«Усе в державі, нічого поза державою, нічого проти держави».

Основні стовпи ідеології: Етатизм (Культ держави): Держава розглядається як абсолют, якому підпорядковані інтереси окремої особи, сім'ї чи соціальної групи.

Вождизм (Принцип фюрерпринципу): Вся повнота влади належить одному лідеру (Дуче), чия воля є законом.

Фашизм є фундаментом майже для всіх диктатур: комунізм або нацизм

Мілітаризм: Сприйняття війни та експансії як природного стану нації та способу її «омолодження».

2. Економічна модель: Корпоративізм На відміну від капіталізму чи соціалізму, фашизм пропонував систему корпоративізму. Суспільство поділялося на державні «корпорації» за галузями виробництва (робітники та власники в одній структурі). Це мало на меті усунути конфлікти між класами та поставити всю економіку на службу державним інтересам.

3. Історичні етапи Зародження (1919–1922): Формування «Бойових союзів» в Італії на тлі економічної кризи після Першої світової війни.

Прихід до влади (1922): «Похід на Рим», після якого Беніто Муссоліні став прем'єр-міністром.

Тоталітарна диктатура (1925–1943): Ліквідація демократичних інститутів, цензура, створення однопартійної системи.