Фай

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Об’їхати См. Об’їзджати. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 12

Первинне значення

У «Словарі української мови» Бориса Грінченка слово «фай» зафіксоване як вигук, що вживався у прокльонах, а також у висловах, якими бажали комусь хвороби чи смерті.

Сучасні словники

У сучасних словниках української мови слово «фай» зафіксоване у кількох абсолютно різних значеннях (як омоніми або різні граматичні форми), залежно від походження та сфери вживання. Ось як тлумачать це слово сучасні лексикографічні джерела (зокрема, Великий тлумачний словник сучасної української мови (ВТС СУМ) та Словник української мови у 20 томах):

1. Текстильний термін (Іменник)

Найчастіше в академічних тлумачних словниках слово функціонує як іменник чоловічого роду (відмінюється: фа́ю, фа́єм):

  • Значення: Цупка, щільна, але тонка однокольорова тканина з шовку або вовни (рідше бавовни), яка має характерні дрібні поперечні рубчики.
  • Походження: Запозичення з французької мови (faille).
  • Приклад: Одяг з фаю.
2. Діалектний вигук

У словниках, що фіксують народну, діалектну або класичну літературну лексику (наприклад, у Словнику з творів Івана Франка чи Словнику Б. Грінченка):

  • Значення: Вигук, що виражає прокляття, несхвалення або побажання лиха чи смерті (синонімічно до слів цур, пек).
  • Походження: Запозичено з угорської мови (fáj — боліти).
  • Сталий вираз: «Фай би му!» (щоб він пропав, бодай йому).
3. Форма дієслова (Наказовий спосіб)

Слово також виступає граматичною формою діалектного дієслова фа́яти (означає колихати, розвівати, наприклад: «вітром фає»).

  • Форма: «Фай» — це наказовий спосіб другої особи однини від цього дієслова (наприклад: фай, фай-но, фа́ймо).

Сучасне вживання

У сучасній українській мові слово «фай» практично повністю втратило свої історичні значення і найчастіше використовується у молодіжному сленгу як написання англійського слова fine кирилицею (у значенні «добре», «окей», «гарно»), або як розмовне скорочення від технологічних термінів.Нижче наведено три основні пласти вживання цього слова сьогодні:

1. Сучасний сленг та запозичення
  • Fine (англіцизм): У переписках та розмовному стилі молодь використовує «фай» як аналог «окей» або «все добре» (наприклад: — Як справи? — Все фай.). Воно також тісно пов'язане із популярним західноукраїнським словом «файно» (гарно, добре).
  • Скорочення від Wi-Fi (вай-фай): У побуті часто можна почути скорочений варіант на кшталт: «Дай пароль від фаю».
  • Комп'ютерний «файл»: Часом у геймерському чи ІТ-середовищі слово вживають як недбале скорочення слова «файл» (хоча це рідкість).
2. Застаріле літературне значення

У класичних словниках фай — це цупка, але тонка однокольорова тканина з шовку або вовни з дрібними поперечними рубчиками.

  • У сучасному мовленні це значення є архаїзмом. Його можна зустріти хіба що в історичній літературі (наприклад, у творах Л. Толстого, І. Франка) або серед спеціалістів текстильної промисловості.
3. Діалектне вживання (вигук)

В окремих регіональних говірках (зокрема зафіксовано у словнику творів Івана Франка) слово використовувалося як вигук-прокляття у фразі «фай би му!» (щоб він пропав, цур йому). Сьогодні це вираження є майже повністю забутим.

Ілюстрації

Фай.jpg

Джерела та література

  1. Словник Бориса Грінченка.
  2. Фай // Тлумачний словник української мови у 15 томах (портал «Горох»).
  3. Фай //slovnyk.me ).
  4. Фай // Великий тлумачний словник сучасної української мови (ВТС СУМ) ).