Ухопити

Ухопити, -плю, -пиш, гл. Схватить. Кінвучвертівку в руки вхопи, та в льох убіжи, та вісім бочок мини, а з дев’ятої поганого пива наточи. ЗОЮР. І. 204. Ухопили батька, як чорт грішну душу. Ном. № 2346. Ухопила його за серце тая чудовная краса. К. (ЗЮЗО. II. 203). Ухопив за чесну гриву — схватилъ за волосы. Ном. 3992. — як собака обме́тиці, — шилом па́токи. Потерпѣлъ неудачу. Ном. № 12155, 1814. Одними рука́ми не вхоплю. Не въ состояніи всего сама сдѣлать. Г. Барв. 98. Вхопити тропи. Попасть на надлежащую, дорогу, а переносно — найтись какъ поступить, собразить; оріентироваться. Не вхопиш тропи, куди йти. Мир. ХРВ. 389. От доля! ніяк не вхоплю тропи. Г. Барв. 410. Воно б то й гаразд, та не вхопили тропи, як і що треба. Харьк. г. Якими ж шляхами й куди мандрувати, щоб не вхопив Процько тропи доганяти?

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках УХОПИТИ (ВХОПИТИ), оплю, опиш; мн. ухоплять; док., перех.

1. Швидко, рвучко взяти кого-, що-небудь, схопити. Скочив Тиміш, сам не свій, ухопив рушницю, та й устрелив чорного ворона (Марко Вовчок, I, 1955, 55); Мокрина сіла на човні, вхопила весло, одіпхнула ним полеглий очерет і посунула вперед свого човна (Нечуй-Левицький, II, 1956, 239); Ухопив [Чіпка] маленьку дівчинку Парасю, четвертий годок пішов, та й несе... (Панас Мирний, I, 1949, 282); Черниш вхопив його обома руками, радісно затряс: — Маковейчик!.. Соловейчик!.. (Олесь Гончар, III, 1959, 214); Тимко вхопив Маркову торбу з харчами і приніс її дядькові (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 248); // Швидко й міцно взяти кого-, що-небудь за щось. Де не взявся сизокрилий Голубок — Як ухопить Горобчика за чубок! (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 88); Я наздогнав його, ухопив за піджачок (Гнат Хоткевич, I, 1966, 162); Я вже хотів був злазити з вікна на карниз, як раптом вікно відчинилось, чиїсь руки вхопили мене за поперек і втягли до кімнати (Леонід Смілянський, Сашко, 1954, 5); Вона рішуче вхопила хлопця за плечі й трусонула його (Іван Кириленко, Вибр., 1960, 286); // Наздогнавши або приловчившись, упіймати кого-небудь. Незчулась [мати], як зуспіли Дніпрові дівчата — Та до неї, ухопили. Та й ну з нею гратись, Радісінькі, що піймали (Тарас Шевченко, I, 1963, 359); Він скочив на коня да й почав його крутити да кидати на всі боки, що ні мати, ні сестра не одважились ухопити коня за поводи (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 137); Вже біля хвіртки Юрко ухопив Франку за лікоть (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 109); // Узявши кого-небудь, помістити на щось або повезти, забрати з собою. — О ти, моя щебетушечко малая! — промовив дід, прикро дивлячись на онуку. Ухопив на руки, підняв, поцілував у гаряче її личко (Панас Мирний, I, 1954, 286); — Коли хоч, ухопимо дівойку [дівоньку], та й гайда в Чорну Гору!.. (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 81); Мерщій ухопили Давида на підводу й на станцію (Андрій Головко, II, 1957, 180); // Підхопити. Бистра вода вхопила човни й понесла їх стрілою (Нечуй-Левицький, II, 1956, 416).

Ухопити в обійми кого — швидко обійняти когось. Мати вже чекала на нього там. Без слів ухопила вона його в обійми, тісно притулила до себе (Леся Українка, III, 1952, 558); Він рвонувся назустріч бабусі, але її вже вхопили в обійми відразу з півдюжини тонконогих дівчаток (Павло Загребельний, Спека, 1961, 253); Ухопити голову в руки (в долоні) — рвучко обхопити голову руками, тужачи, переживаючи і т. ін. Як прийшов він додому, як сів, як ухопив голову в руки, то так і просидів всю ніченьку до самого світа (Нечуй-Левицький, I, 1956, 538); Ухопивши голову в долоні, цілими годинами сидить безщасна дівчина непорушно, потонувши в безрадісних думах (Гнат Хоткевич, II, 1966, 90); Ухопити повітря — дихнути, вдихнути. — Небезпечна річ — ці тайгові пожежі.. Тоді єдиний рятунок — у воду! Впірнув з головою й висувай носа тільки для того, щоб ухопити повітря (Олесь Донченко, II, 1956, 67); Це гавань, а нам хочеться ухопити повітря з вільного моря (Юрій Яновський, II, 1958, 50).

♦ За гаряче й студене ухопити див. гарячий; Ухопити на гарячому [вчинку] — те саме, що Впіймати (спіймати, зловити, застукати і т. ін.) на гарячому (див. гарячий). [Руфін:] Так, я довідався, що ваші збори вже викрито, і що туди сьогодні пошлють вігілів із центуріоном, щоб вас вхопити на гарячім вчинку (Леся Українка, II, 1951, 386); Ухопити на зуб (на зуба) — те саме, що Узяти на зуб (див. узяти). — Він же як ухопить на зуба, то й до нових віників пам'ятатимеш, (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 254); Ухопити шилом (на шило) патоки див. патока; Ухопив, як собака обметиці див. обметиця; Хапун ухопив див. хапун; Як хап ухопив див. хап 2.

2. розм. Заволодіти ким-, чим-небудь, одержати щось. — Та се то ми знаємо, — каже Гвинтовка, — що ви того тілько й пасли, як би вхопити щонайкращий шматок із козацької здобичі! (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 128); — Треба сватати Гризельду, бо цей князь Домінік очевидячки вхопить її перед самісіньким моїм носом, — подумав Єремія (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 51); // Одержати незадовільну або гіршу, ніж хотілося, оцінку на уроці, екзамені. — Бачили? — зітхнув Юрко. — Он яка йому почесть, а я, дурень, двійку вхопив... (Василь Кучер, Черв, вогонь, 1959, 90); Радість його побільшується ще й тим, що медаль, яка дісталася Ліні, вислизнула з рук іншого претендента — Лукіїного сина,.. який перед самим фінішем на чомусь спіткнувся, вхопив пару четвірок (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 136). ♦ Ухопити ляща — дістати ляпаса. А якщо ж хто думає, що.. до неї можна буде залицятись, — ох, дуже той ризикує вхопити від неї ляща! (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 326); Ухопити облизня див. об лизень; Ухопити сторчака (сторчаки) див. сторчак 1.

3. перен. Осягнути, зрозуміти. Високі й кремезні руснаки гомоніли прудко, з особливим акцентом, так що незвикле вухо не могло зразу вхопити суть розмови (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 253); Якась думка свердлить йому мозок, але він ніяк її не впіймає, ніяк не ухопить (Гнат Хоткевич, I, 1966, 60); // Сприйняти щось нюхом, слухом, зором. На мить Андрієві ніздрі вхопили знайомий запах олії, пари, сухого жару вогняної печі (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 90); // З виразу обличчя, очей дізнатися, здогадатися про щось. — Хочемо здійняти вас, діду, на карточку. — А це ж нащо? — чогось стурбувався дід. — Це вже ви, діду, скоро вмрете, то щоб була про вас пам'ятка, — жартує з дідом жвава невістка, вхопивши в його очах турботу (Степан Васильченко, II, 1959, 520). ♦ Скільки (доки) око вхопить — скільки можна побачити, скільки доступно зорові. — Завітрюжить, видно, завтра, — каже Корній.. — А ось для нас ці прикмети вже не дійсні, — зауважує льотчик.. — Лише до цього обрію, доки око вхопить, ці прикмети мають силу (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 16); Ухопити очима — побачити, помітити. [Килина:] Як з'явилась вона [баришня] на святках меж дівчатами, так Конон як вхопив її очима і вже відтоді і не зводе [зводить] їх з неї (Марко Кропивницький, II, 1958, 427); Він злегка повернув голову, ухопив очима плечі й коротку шию Касія (Іван Микитенко, II, 1957, 517); Ухопити тропи див. тропа.

4. З'їсти, випити що-небудь похапцем. Вівця не слухає Грицькового покрику: біжить швиденько до зеленого моріжку вхопити свіжої травиці (Панас Мирний, II, 1954, 55); На степу росте багато їстівного зела, треба лише знати, яке його можна їсти, щоб бува блекоти не вхопити (Юрій Яновський, II, 1958, 180); Вхопивши гуляшу, Гриня кривиться: стільки в ньому перцю, що в роті горить (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 126).

5. Охопити, з'явитися (про почуття, стан). Хотілося ляснути шапкою об мостину та й налаяти свою бурлацьку долю собачою — такий чогось жаль ухопив (Степан Васильченко, I, 1959, 250); // безос. Несподівано уразити (про хворобу, біль). — Я випила чарочку, з'їла пиріжка, подякувала, пішла собі... Коли це ввечері як ухопить мене... Горенько! (Любов Яновська, I, 1959, 85); // безос., вульг. Померти. — Чи доведеться нам коли вернуться додому? — спитав Кавун наче сам до себе. — Як ухопить нашого пана, то, може, й повертаємось, — промовив Микола (Нечуй-Левицький, II, 1956, 208); — Щоб тебе вхопило! — скрикнула Онилька з серцем (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 45). ♦ Дідько (чорт і т. ін.) ухопив (ухопить і т. д.) кого, вульг. — помер (помре) хто-небудь. — Завтра або позавтру, може, дідько вхопить мене! Гуляймо, хлопці, поки час, поки наше! (Іван Франко, IV, 1950, 8); — Живий? — торсонув за плече побратима Чоботар. — Ще мене чорти не вхопили, — грубо озвався Шмалько (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 168); Жаль ухопив за серце — стало дуже жаль, дуже шкода. [Гапка:] Як ухопив мене жаль за серце, як ухопив, що Василь тебе взяв, а не Степаниду (Марко Кропивницький, II, 1958, 175); Жар ухопив кого — комусь стало жарко. Так мене жар ухопив (Номис, 1864, № 8192); Мороз ухопив за плечі кого — про неприємне відчуття холоду від несподіваного сильного переляку, переживання тощо. — Витріщила [Параскіца] на мене очі, аж мене мороз вхопив за плечі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 263); Ухопити за серце: а) дуже схвилювати, зворушити. — Забув князь і про свою челядь, і про те, що заблудив у пущі: вхопила його за серце тая чудовная краса (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 249); б) (безос.) з'явилося хвилювання, зворушення. Як почула я такі слова ласкаві, аж за серце мене вхопило (Марко Вовчок, I, 1955, 10).

6. з інфін. Почати. Як ухопив її мороз щипати — і головка закрутилась, і серце забилось, і сльози з очей (Степан Васильченко, II, 1959, 211).

Ілюстрації