Ухильнутися

Ухильнутися, -нуся, -нешся, гл. Однокр. в. отъ ухилятися. Уклониться. Хотів тьопнути одного иного, але той ухильнувсь від кийка. Чуб. II. 665.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках Ухильнутися 1. Відступати, відхилятися, відскакувати тощо назад чи вбік від кого-, чого-небудь. Пробігає [Любов] біля Ореста, умисне чіпляє його вуалем [вуаллю]. Орест хоче затримати її, вона зручно ухиляється і збігає на веранду (Леся Українка, II, 1951, 62); Маруся висмикнула.. пужално й почала ним штурхати козака в спину, зганяючи його з санок. Той жартома ойкав, ухиляючись од дівочих штурханів (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 207); Корабель ішов.. перевантажений до краю. А йому ж ще належить маневрувати в морі, відстрілюватись зенітками від літаків, ухилятись від ворожої торпеди (Василь Кучер, Голод, 1961, 22); Гримнув, не пам'ятаючи себе, Гарасим і звів рушницю, щоб прикладом почастувати сина. Сидір ухилився і спішно подався в саму гущавину (Любов Яновська, I, 1959, 355); Хоче [Іван] обняти її; Хвенька.. ухильнулася і, граючи очима, стала біля порога (Панас Мирний, V, 1955, 244); Замигтівши дзигою, ухильнувсь [Яцько] від смертельного удару... (Євген Кротевич, Сини.., 1948, 188).

2. від чого, перен. Намагатися не робити чого-небудь, не брати участі в чомусь, відсторонятися від чогось; уникати. Раїса виразно бачила, що він ухиляється од давніх бесід та суперечок (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 329); [Данильченко:] Як ви думаєте, чому це вона, видимо, ухиляється від зустрічі зі мною? (Іван Кочерга, II, 1956, 445); Вже двічі на слід банди натрапляв червоноармійський загін, але банда ухилялась від бою, рятуючись втечею (Іван Цюпа, Три явори, 1958, 17); — Каргат нічого не розказав мені про себе. Дипломатично ухилився від цього (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 26); Стояв перед просто один з полонених, а той, що насмілився ухилитись від наказу (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 71).

Ухилятися (ухилитися) від [прямої] відповіді — навмисно не давати відповіді на запитання або говорити про щось інше. — Старшина Разуєв тричі бував у мене вдома, вечеряв. Я всіляко намагався вияснити його родовід, та Разуєв ухилявся від відповіді (Віталій Логвиненко, Давні рани, 1961, 24); — І мені треба з Артемом побачитись. — Накоїв уже, мабуть, щось? — краючи хліб, глянув Юхим. — Та знаєте... — ухилилась од відповіді Докія Петрівна, — недарма ж і приказка є: малі діти — малий клопіт... (Андрій Головко, II, 1957, 249); — Чень, ви чули про мене щось погане? — Не зовсім, — ухилилась від прямої відповіді Оля (Олекса Гуреїв, Новели, 1951, 101).

Академічний тлумачний словник

Історія

Слово "ухильнутися" є похідним від основи "ухилити", що виникло в українській мові. Його використовують для вираження дії ухилення від чогось або уникнення чогось. Це слово стосується виявлення певного ухилення, обходу або уникнення обов'язків, відповідальності, або неприємностей.

Щодо історії слова, часто датувати точне виникнення слів буває складно, але припускається, що "ухілити" і "ухильнутися" сформувалися в українській мові як результат внутрішнього розвитку мовної системи.

Сама дія "ухилення" є доволі типовою для багатьох мов, адже існує потреба виражати ідею уникнення чогось або відсторонення від чогось у різних контекстах. Такі слова виникають і розвиваються в мові відповідно до потреб спільноти та змін у суспільстві.

Ілюстрації

Медіа