Утори
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Утори, -рів, ж. Желобокъ на краяхъ бочки, въ который вставляютъ дно. Слабий, слабкий на вто́ри. а) Не умѣющій удержать въ себѣ газовъ. б) Несдержанный. Богині в гніві ті оке баби і так же на утори слабі. Котл. Ен. VI. 13. Бабка на утори слабка. Ном. № 12409. — розійшлися. Навонялъ. — розсо́хлися. Умочился.
