Утома
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Утома, -ми, ж. Утомленіе, усталость. Утомилась би Мар’яна, утоми не чує. Шевч. 276.
Сучасні словники
УТО́МА (ВТО́МА), и, жін.
1. Послаблення сил, викликане напруженою фізичною або розумовою працею, тривалим рухом і т. ін. Утома була така сильна, що брала верх над усім: вони [Остап і Соломія] просто впали (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 351); Ольга відчула втому в усьому тілі (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 37); Люди насилу пересували ноги, коні хиталися від утоми (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 71); Нехай не знає втоми та рука, Що добре зерно в добру землю сів (Максим Рильський, Зим. записи, 1964, 48).
Без утоми: а) не стомлюючись, не відчуваючи втоми. Голублячи таку думку [про хату теплу, жінку любу та малу дитинку] в серці, непримітно переходив він безкраї степи без утоми, безводні довгі шляхи без пекучої згаги (Панас Мирний, I, 1949, 172); б) безперестанку, безперервно. Б'ють гармати без утоми просто в галич навісну (Володимир Сосюра, II, 1958, 211).
2. мет. Те саме, що утомленість.
Ілюстрації
|
|
