Усікати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Усікати, -каю, -єш, сов. в. усікнути, -ну, -неш и усікти, усічу, -чеш, гл. 1) Отрубывать, огрубить. Судили його військовою радою і присудили усікнути голову. К. ЧР. 28. 2) = Врубати 3. Дубей ніхто не ноже ні всікти, ні врубати. Мнж. 152.
