Уроки
Уроки, -ків, м. Сглазъ. Мил. 33. Виливали переполох, вмивали од уроків. Кв. Від уроків і Бог не заховає. Ном. На бджолу уроки нападуть. Мнж. 152. Ум. Уро́ченьки. Ув. Уро́чища. Вишептати урокиурочища. Мнж. 152. У гуцуловъ въ ед. ч.: уро́чище. Шух. І. 210.
Зміст
Тлумачення слова "Урок"
Уро́к — навчальне заняття; певний проміжок часу, відведений для заняття групою учнів постійного складу з окремого предмета за сталим розкладом.
Також уроком називають завдання, навчальна робота, яка дається учневі для підготовки до наступного заняття.
Також визначають поняття: уро́к — форма організації навчання, за якої вчитель проводить заняття з групою учнів постійного складу, одного віку й рівня підготовки впродовж певного часу й відповідно до розкладу. Тобто урок — основна форма навчального процесу у дошкільних, середніх навчальних закладах. На відміну — лекція є основною формою навчального процесу у вищій школі.
- — Ану, хто знає урок? — спитався учитель. Ще стало тихше у класі. (Панас Мирний)
- Зінаїда Федорівна викликала його відповідати урок з арифметики. (Олесь Донченко)
УРОК, у, чол.
1. Завдання, навчальна робота, які даються учневі для підготовки до наступного заняття. — Ану, хто знає урок? — спитався учитель. Ще стало тихше у класі (Панас Мирний, IV, 1955, 110); Страх яке [Миколка] до книжки було: чита, одно чита, а особливо як «на урок» загадають щось таке — чи про луку, чи про ліс... Ну й любило це! (Архип Тесленко, З книги життя, 1949, 36); Зінаїда Федорівна викликала його відповідати урок з арифметики (Олесь Донченко, V, 1957, 445); Боря завжди готує уроки разом з Юрою (Олександр Копиленко, Вибр., 1953, 534).
2. перев. чого. Навчальне заняття; певний проміжок часу, відведений для заняття з окремого предмета. Після перерви був урок української мови (Петро Панч, Іду, 1946, 110); Поліна Карпівна і Жура за піаніно. Урок музики (Іван Кочерга, II, 1956, 85); Докія Петрівна сиділа спокійно-сувора, як бувало в школі на уроках (Андрій Головко, II, 1957, 251); Уроки ковальської справи вів Каленик Романович Лукійченко (Іван Сенченко, На Батиєвій горі, 1960, 4); // перев. у мн. Приватні навчальні заняття, робота репетитора. Кажуть, тут [у Ялті] легко знайти уроки тощо (Леся Українка, V, 1956, 197). Брати уроки див. брати; Відкритий урок — заняття в школі, на яке запрошують інших вчителів для обміну досвідом; Давати уроки — заробляти викладанням у школі або вдома, приватно. [Настя:] Він [Максим] буде уроки давать, а я буду шити та прати студентам білизну, та так і проживемо якось, поки повиучуємось (Степан Васильченко, III, 1960, 155); Жити (перебиватися і т. ін.) уроками — заробляти засоби для прожиття, навчаючи приватно за гроші. Моя підготовка до інституту була недостатньою.. Тому вчився я поганенько. Нерівно. Через те мені не дали стипендії, і перші два роки я перебивався уроками (Олександр Довженко, I, 1958, 13).
3. заст. Робота, визначена, доручена для виконання на певний час. Князь же судить щотижня вранці на торгу, визначає кари, уроки вірникам (Павло Загребельний, Диво, 1968, 637); Усю землю розбила [княгиня Ольга], уставила волості, погости, кожному дала урок і устав (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 54).
4. перен. Подія, звичайно неприємна або важка для кого-небудь, взагалі те, з чого можна зробити певний висновок, збагатитися досвідом на майбутнє. Хто б ти не був, для всіх урок Дає життя, — то знай же ти: — Хто відстає хоча б на крок, Тому з епохою не йти! (Любомир Дмитерко, В обіймах сонця, 1958, 53); // Висновок, логічний підсумок чого-небудь, що має значення у майбутньому. Уроки історії — історичні події, наслідки цих подій, які допомагають глибше зрозуміти, правильно оцінити аналогічні процеси сучасності.. Уроки історії вчать, що без пролетарської солідарності, без взаємної виручки неможливо перемогти класового ворога — капіталізм (Комуніст України, 2, 1966, 53).
Відмінювання слова "урок"
| Відмінок | Однина | Множина |
|---|---|---|
| називний | уро́к | уро́ки |
| родовий | уро́ку | уро́ків |
| давальний | уро́ку, уро́кові | уро́кам |
| знахідний | уро́к | уро́ки |
| орудний | уро́ком | уро́кам |
| місцевий | на/в уро́ку | на/в уро́ках |
| кличний | уро́ку* | уро́ки* |
Синоніми до слова "урок"
УРО́К (навчальна робота, яка дається учневі для підготовки до наступного заняття), ЗАВДА́ННЯперев. із сл. домашній; ЗАВДА́НОКзаст.- Як же тепер, брате, думаєш жити? - Не знаю, - так відповідав дядько, як відповідають учителеві школярі, коли не вивчать уроку (М. Стельмах); Олександра Василівна, перевіривши домашнє завдання, роздавала учням зошити (О. Донченко); Мама дозволила Юзі не вчити завданків проти свята (Леся Українка). УРО́К (подія, звичайно неприємна або важка, з якої можна зробити висновки надалі), НАУ́КАрозм.Уроки війни; Уроки історії; От тобі й наука, не ходи надвір без дрюка (прислів’я).
Формування поняття
В середині XVII ст. чеський педагог Я. А. Коменський вперше, по суті, на основі попередніх наробок учителів-практиків здійснив наукове обґрунтування сутності уроку. З того часу урок зайняв провідне місце в освітній системі більшості країн світу.
Я. А. Коменський обґрунтував класно-урочну систему шкільного навчання і урок як форму його організації. Він поділяв урок на три частини: початок — відновлення в пам'яті учнів вивченого матеріалу, опитування і налаштування уваги; продовження — показ, сприймання, роз'яснення нового; закінчення — вправа, оволодіння, використання.
Видатний український педагог В. О. Сухомлинський з позицій багаторічної педагогічної діяльності в загальноосвітній школі писав: «На уроці дуже важливий особистий приклад педагога».
Ознаки уроку
Урок як форма організації навчання має такі ознаки:
- керівна роль учителя;
- постійний склад учнів, які мають приблизно однаковий рівень фізичного й психічного розвитку;
- перебіг навчальної діяльності в класній кімнаті;
- дотримання розкладу й регламенту.
Функції уроків
Урок як основна форма освітньої діяльності виконує такі функції:
- Організаційна — забезпечується організація вихованців на пізнавальну діяльність у складі конкретного первинного колективу.
- Освітня — сприяє отриманню системи знань стосовно вимог загальної, політехнічної і професійної освіти.
- Дидактична — сприяє створенню оптимальних умов для оволодіння вихованцями методами і прийомами самостійної пізнавальної діяльності.
- Розвивальна- забезпечуються умови для розвитку інтелектуальних можливостей особистості як визначального чинника становлення головного багатства окремої особистості і суспільства загалом.
- Виховна — створюються оптимальні умови для розв'язання на уроці мікрозавдань розумового, морального, трудового, фізичного й естетичного виховання.
- Перспективна — вибудовується система перспективних ліній з метою формування позитивних мотивів навчання й життєдіяльності особистості.
Усі названі функції уроку певною мірою взаємозумовлені і реалізуються шляхом узгодженої діяльності вчителя й учнів.
Види уроків
- Урок засвоєння нових знань;
- Урок формування і вдосконалення вмінь і навичок;
- Урок узагальнення і систематизації знань;
- Урок комплексного застосування знань, умінь і навичок;
- Урок перевірки і корекції знань, умінь і навичок;
- Комбінований урок.
Урок як основна форма організації навчання
Основною організаційною формою навчання в сучасній школі є урок.
Урок - форма організації навчання, за якої заняття проводить учитель з групою учнів постійного складу, одного вікуй рівня підготовки впродовж певного часу й відповідно до розкладу.
Урок має такі особливості:
- є завершеною та обмеженою в часі частиною навчального процесу, під час якого розв'язуються певні навчально-виховні завдання;
- кожен урок включається в розклад і регламентується в часі та за обсягом навчального матеріалу;
- на відміну від інших форм організації навчання є постійною формою, що забезпечує систематичне засвоєння учнями знань, умінь і навичок;
- відвідування уроків обов'язкове для всіх учнів, тому вони вивчають систему знань, поділених поурочно, в певній логіці;
- є гнучкою формою організації навчання, яка дає змогу використовувати різні методи, організовувати фронтальну, групову та індивідуальну навчальну діяльність учнів;
- спільна діяльність учителя й учнів, а також спілкування великої сталої групи учнів (класу) створює можливості для згуртування колективу дітей;
- сприяє формуванню пізнавальних якостей особистості (активності, самостійності, інтересу до знань), а також розумовому розвитку учнів.
У дидактиці існує кілька підходів до класифікації уроків залежно від узятих за основу ознак. За способами проведення виокремлюють уроки-лекції, уроки-бесіди, уроки-диспути, уроки самостійної роботи учнів та ін. За етапами навчальної діяльності - вступні уроки, уроки первинного ознайомлення з матеріалом, уроки формування понять, виведення законів і правил, уроки застосування знань на практиці, уроки повторення й узагальнення матеріалу, контрольні уроки, комбіновані уроки.
Найвдалішою в сучасній теорії та практиці навчання є класифікація, в основу якої покладено дидактичну мету і місце уроку в загальній системі уроків (Б. Єсипов, М. Махмутов, В. Онищук). Перебуваючи на однакових позиціях, ці автори пропонують різну кількість типів уроків. За класифікацією В. Онищука, розрізняють такі типи:
- урок засвоєння нових знань;
- урок формування вмінь і навичок;
- урок застосування знань, умінь і навичок;
- урок узагальнення і систематизації знань;
- урок перевірки, оцінювання та корекції знань, умінь і навичок;
- комбінований урок.
Кожен тип уроку має свою структуру (елементи, етапи), послідовність (в якій послідовності ці елементи входять у заняття), зв'язок (як вони пов'язані між собою).
В. Онищук запровадив поняття "мікро- і макроструктури уроку". Макроелементи визначаються завданнями уроку певного типу. Такими, на його думку, є етапи засвоєння знань: сприймання, осмислення, узагальнення, систематизація. Оскільки логіка засвоєння знань та сама, то макроструктура уроків цього типу однакова. До мікроелементів структури уроку належать засоби і способи розв'язання дидактичних завдань на кожному його етапі.
Час і місце, відведені на кожен структурний елемент уроку, визначаються побудовою уроку. Структура уроку повинна забезпечувати успішне розв'язання його навчально-виховних завдань, активізацію пізнавальної діяльності учнів, відповідати характерові навчального матеріалу, дидактичним і методичним засобам, які використовує вчитель. Отже, визначаючи структуру уроку, вчитель повинен враховувати тему і зміст, найдоцільніші методичні засоби і прийоми, конкретні умови, в яких відбуватиметься урок, рівень підготовленості учнів тощо.
Майже в усіх типах уроків наявні такі структурні елементи: вступна частина, перевірка домашнього завдання, вивчення нового матеріалу, закріплення нового матеріалу, повідомлення домашнього завдання, закінчення уроку.
1. Вступна частина. Цей елемент уроку повинен забезпечити сприятливу зовнішню обстановку, психологічний настрій учнів для нормальної роботи. Попередня організація класу передбачає взаємне вітання вчителя і учнів, перевірку відвідування, зовнішнього стану приміщення, робочих місць, робочої пози та зовнішнього вигляду учнів, організацію уваги.
2. Перевірка домашнього завдання. Ця частина уроку складається з перевірки письмового завдання, яку здійснюють різними методами залежно від поставленої мети, й усної перевірки знань, яку проводять за допомогою розглянутих раніше методів.
3. Вивчення нового матеріалу. Тут передбачається або повідомлення вчителя за допомогою словесних методів навчання, або самостійна робота учнів з підручниками, навчальними посібниками та ін. Під час пояснення нового матеріалу вчитель мусить подбати, щоб усі учні бачили й чули його (можна сидіти, якщо втомився), він не повинен ходити по класу, говорити слід голосно, чітко, розмірено. Мова його має бути зрозумілою для відповідного віку. Пояснення має спиратися на попередній досвід учнів, виокремлення істотного в матеріалі, без захоплення другорядним. Водночас слід стежити за послідовністю викладу, використовувати ілюстративний матеріал.
Вивчення нового матеріалу дає змогу учням набувати різноманітних умінь і навичок. Структура їх формування має свої особливості. Головними її компонентами є розбір і засвоєння правила, покладеного в основу дії навички, подолання труднощів у її застосуванні, удосконалення дії навички, закріплення досягнутого рівня дії навички та використання її на практиці, досягнення майстерності в її використанні.
Найважливішим засобом формування вмінь і навичок є вправи. Вони мають бути цілеспрямованими, систематичними, тривалими, різноманітними і постійними.
4. Закріплення нового матеріалу. Цей елемент має на меті встановлення міцного зв'язку між щойно набутими знаннями і засвоєними раніше, перевірку правильності утворення наукових понять, вироблення вміння застосовувати знання на практиці. Досягають цього завдяки різноманітним вправам та самостійній практичній роботі учнів.
5. Повідомлення домашнього завдання. Вчитель повинен продумувати його зміст, щоб воно було конкретним, посильним для учнів. Домашнє завдання не можна давати наспіх, коли пролунав дзвоник з уроку. На повідомлення і пояснення домашніх завдань відводять спеціальний час.
6. Закінчення уроку. Цей структурний елемент оголошується і відбувається за вказівкою вчителя.
До основних компонентів кожного типу уроку належать:
а) урок засвоєння нових знань: перевірка домашнього завдання, актуалізація і корекція опорних знань; повідомлення учням теми, мети і завдань уроку; мотивація навчання школярів; сприймання й усвідомлення учнями фактичного матеріалу, осмислення зв'язків і залежностей між елементами виучуваного; узагальнення та систематизація знань; підсумки уроку; повідомлення домашнього завдання;
б) урок формування вмінь і навичок: перевірка домашнього завдання, актуалізація та корекція опорних знань, умінь і навичок; повідомлення учням теми, мети і завдань уроку й мотивація навчання школярів; вивчення нового матеріалу (вступні, мотиваційні та пізнавальні вправи); первинне застосування нових знань (пробні вправи); самостійне застосування учнями знань у стандартних ситуаціях (тренувальні вправи за зразком, інструкцією, завданням); творче перенесення знань і навичок у нові ситуації (творчі вправи); підсумки уроку й повідомлення домашнього завдання;
в) урок застосування знань, умінь і навичок: перевірка домашнього завдання, актуалізація та корекція опорних знань, умінь і навичок; повідомлення теми, мети й завдань уроку і мотивація навчання школярів; осмислення змісту послідовності застосування способів виконання дій; самостійне виконання учнями завдань під контролем і з допомогою учителя; звіт учнів про роботу й теоретичне обґрунтування отриманих результатів; підсумки уроку і повідомлення домашнього завдання;
г) урок узагальнення і систематизації знань: повідомлення теми, мети і завдань уроку та мотивація навчання школярів; відтворення та узагальнення понять і засвоєння відповідної їм системи знань; узагальнення та систематизація основних теоретичних положень і відповідних ідей науки; підсумки уроку й повідомлення домашнього завдання;
ґ) урок перевірки і корекції знань, умінь і навичок: повідомлення теми, мети і завдання уроку, мотивація навчання школярів; перевірка знання учнями фактичного матеріалу й основних понять; перевірка глибини осмислення учнями знань і ступеня їх узагальнення; застосування учнями знань у стандартних та змінених умовах; збирання виконаних робіт, їх перевірка, аналіз і оцінка; підсумки уроку й повідомлення домашнього завдання;
д) комбінований урок: перевірка виконання учнями домашнього завдання практичного характеру; перевірка раніше засвоєних знань; повідомлення теми, мети і завдань уроку та мотивація навчання школярів; сприймання й усвідомлення учнями нового матеріалу; осмислення, узагальнення і систематизація знань; підсумки уроку й повідомлення домашнього завдання.
Структура кожного уроку є варіативною, що передбачає використання його компонентів залежно від віку учнів, їх підготовки, змісту навчального матеріалу, методів навчання, місця проведення уроків тощо. Це означає, що учитель повинен творчо планувати кожен урок.
Під час будь-якого типу уроку він використовує різні види навчальної роботи: фронтальну, групову, парну та індивідуальну. Кожна форма цієї роботи має власну методику її організації.
Урок як вид данини
Урок - фіксований розмір данини або, можливо, будь-яких робіт, які повинні були бути виконані до певного терміну.
Введення уроків було частиною адміністративної реформи, проведеної княгинею Ольгою в X столітті, коли вона розділила Новгородську землю на цвинтарі і встановила уроки, а по «Руській правді» крім того і штраф, відшкодування потерпілому або його сім'ї.
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
- Заняття
- Комбінований урок
- Класифікація уроків
- Урок // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — ISBN 966-569-013-2.
- Кузьмінський, А. І. Технологія і техніка шкільного уроку: навчальний посібник / А. І. Кузьмінський, С. В. Омельяненко. — К. : Знання, 2010. — 335 с.
- Чайка, В. М. Основи дидактики — К. : Академвидав, 2011. — 240
Джерела та література
- Вікіпедія
- Всесвітній словник української мови
- Академічний тлумачний словник
- Урок - основна форма організації навчання
Зовнішні посилання
Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут журналістики
