Урвати

Урвати, -ся. См. Уривати, -ся.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

УРИВАТИ (ВРИВАТИ), аю, аєш, недок., УВІРВАТИ (ВВІРВАТИ) і УРВАТИ, ву, веш, док., перех.

1. Тягнучи, смикаючи, відокремлювати частину від цілого; відривати. Налякане звірятко [ящірка] з усієї сили перлося наперед. Аж нарешті урвало притиснену часть [частину] хвостика й утікало просто перед себе (Лесь Мартович, Тв., 1954, 293); Вона урвала пряжу, і, кинувшись до Малашки, почала з удаваною злістю штурхати її веретеном попід боки (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 99);

УКРЛІТ.ORG_Cловник

Урива́ти (урва́ти) терпе́ць див. терпе́ць. З труднощами знаходити, виділяти для якої-небудь мети (час). Цілий тиждень Христя за приводом хазяйки, наче в каторжній роботі, коло печі крутилася, уриваючи післяобідній зайвий час на підмазування (Мирний, III, 1954, 81); За тим натовпом, клопотом та трусою, то я не урвала й годинки з людьми попрощатись (Вовчок, І, 1955, 118); Тайжан урвав на світанку хвилину і прибіг допомогти Кумиш (Тулуб, В степу.., 1964, 40).

Ілюстрації