Унія
Публічний електронний словник української мови
У́нія, унії, ж. Унія. Ми приїхали просити, нехай і в нас буде благочестиє, як і в людей: а то у нас унія, що ми її й терпіти не можемо. ЗОЮР. І. 262.
Зміст
Сучасні словники
1. Об’єднання, союз двох або кількох монархічних держав під владою однієї династії. У 1385 році литовський князь Ягайло уклав з польськими панами договір про унію (об’єднання) Литви з Польщею (Іст. СРСР, І, 1957, 93).
2. Об’єднання православної церкви з католицькою під владою римського папи (зі збереженням православною церквою своїх обрядів), що проіснувало в Польщі та в залежних від неї державах з 1439 до 1946 року. Пан Пулявський навербував полк шляхти і насунув у чигиринське староство приневолювать народ до унії (Стор., І, 1957, 163); [Гаврило:] До унії не приставав? Віру християнську не зраджував? [Перший:] Ні, панотче (Корн., І, 1955, 217); Польський уряд провадив політику полонізації і покатоличення українського народу. Основним заходом здійснення цієї політики була релігійна унія — примусове об’єднання православної і католицької церков під зверхністю римського папи (Іст. укр. літ., І, 1954, 63).
3. Назва міжнародних адміністративних союзів.
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
https://www.youtube.com/watch?v=FuZH8__jhIg
