Улучно

Улучно, нар. Мѣтко.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

МЕ́ТКО. Присл. до меткий. Христя метко вертнулася, скочила з полу й побігла в горниці (Панас Мирний, III, 1954, 201); Я так полюбив кадильницю, що мало вже не навчився орудувати нею так метко, як отець Олександер (Іван Микитенко, Кадильниця, 1959, 4).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 690. ВЛУЧНО. Присл. до влучний. Підпаски подолані відступають і здалека кидають грудками та паліччям, не дуже влучно (Леся Українка, II, 1951, 207); Висловлялась [висловлювалась] коректно, а що найкраще і в жінок рідко — завше коротко і влучно (Ольга Кобилянська, III, 1956, 160).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 706.

Ілюстрації