Укрити

Укрити, -ся. См. Укривати, -ся. 1. Накладати, натягати зверху на кого-, що-небудь якесь накриття для тепла, захисту від чогось. Обом вона стелила на канапі, вкладала їх спати й укривала ковдрою, щоб не замерзли (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 22); Дядьки в кудлатих чабанських шапках товпляться край дороги, вкривають брезентом дерев'яного воза (Олесь Гончар, II, 1959, 11); Сяк-так старі удвох затопили піч, укрили її [Марусю] кожухами... (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 81); Джантемирові коні прийшли до фінішу змилені та втомлені. Джигіти одразу вкрили їх повстяними попонами (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 322); * Образно. На ранок мороз сивиною вкривав землю, стріхи, дерева... (Андрій Головко, I, 1957, 156). 2. Розміщуючись на якомусь просторі, покривати, заповнювати його. Лиман човни вкрили (Тарас Шевченко, I, 1963, 66); Виїхали на узлісся, аж людська юрма усе поле вкрила (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 163);