Уколоти

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

УКОЛОТИ 1 див. уколювати 1. Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 419. Коментарі (0) УКОЛОТИ 2 див. вколювати 1. Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 419. УКОЛЮВАТИ 1 (ВКОЛЮВАТИ), юю, юєш, недок., УКОЛОТИ (ВКОЛОТИ), олю, олеш, док., перех. 1. Подразнювати, завдавати болю або ранити, встромляючи що-небудь гостре. Що Остап уколов ззаду полковникового коня своїм клинком, цього ніхто з козаків не помітив (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 405); * Образно. Мороз вколов пальці, і довелося сховати руки в кишені (Олександр Копиленко, Десятикласники, 1938, 190). 2. перен. Прикро вражати, ображати кого-небудь якимись словами, вчинком. Марусяк користав з кожної хвилі, коли можна було чимось уколоти попадю (Гнат Хоткевич, II, 1966, 264); Нагадування про старий борг вкололо брата (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 97); // Раптово викликати неприємне гостре відчуття. Щось укололо сотника, коли в думці постав Радзівілл і зустріч з ним (Іван Ле, Наливайко, 1957, 75); Згадка про Аустерліц боляче вколола Франца (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 364). Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 419. Коментарі (0) УКОЛЮВАТИ 2 див. вколювати 1. Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 419. ВКОЛЮВАТИ 1 (УКОЛЮВАТИ), юю, юєш, недок., ВКОЛОТИ (УКОЛОТИ), вколю, вколеш, док., перех.Встромляти, втикати щось гостре в що-небудь. Знайшла голку й до чоловіка підійшла, щоб ґудзик пришити. Тихін розхристав полушубок і, як уколола вже Марія якийсь раз, сказав їй: — Щось за ґвалт на селі знявся(Андрій Головко, II, 1957, 154). Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 698. Коментарі (0) ВКОЛЮВАТИ 2 див. уколювати 1. Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 698.

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Уколоти, -лю, -леш, гл. 1) Уколоть. Його колючки і уколять. Рудч. Ск. І. 153. 2) Наколоть. Уколи трохи трісочок.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

УКОЛО́ТИ1 див. уко́лювати1. УКОЛО́ТИ2 див. вколювати1. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 419. Уколоти, лю, леш, гл. 1) Уколоть. Його колючки і уколять. Рудч. Ск. І. 153. 2) Наколоть. Уколи трохи трісочок. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 329.

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

• уколоти́ть — лочу, лотишь; прич. страд. прош. уколоченный, чен, а, о; сов., перех. (несов. уколачивать). 1. разг. Колотя, утрамбовать. Завтра молотьба, надо цепы перевязать, ток уколотить. А. Н. Толстой, Осеннее золото. 2. разг. Забивая, приколачивая, покрыть … Малый академический словарь • 2уколоти — I див. уколювати I. II див. вколювати I … Український тлумачний словник • 3уколоти — 1) = вколоти, уколювати, вколювати (застромити що н. гостре, завдавши болю), шпигнути, шпигати, шпигонути, у[в]шпигнути, штрикнути, штрикати, штриконути, у[в]штрикнути, у[в]шпилити 2) = вколоти див. дошкулити … Словник синонімів української мови • 4уколоти — 1 дієслово доконаного виду поранити уколоти 2 дієслово доконаного виду встромити щось … Орфографічний словник української мови • 5уколотить — уколотить, уколочу, уколотим, уколотишь, уколотите, уколотит, уколотят, уколотя, уколотил, уколотила, уколотило, уколотили, уколоти, уколотите, уколотивший, уколотившая, уколотившее, уколотившие, уколотившего, уколотившей, уколотившего,… … Формы слов • 6Уколотить — I сов. перех. разг. см. уколачивать I II сов. перех. разг. см. уколачивать II Толковый словарь Ефремовой. Т. Ф. Ефремова. 2000 … Современный толковый словарь русского языка Ефремовой • 7уколотить — лочу, лотишь; уколоченный; чен, а, о; св. что. Разг. Забивая, приколачивая, покрыть чем л. сплошь, в большом количестве. У. веранду листами фанеры. У. всю доску гвоздями. У. забор рейками. ◁ Уколачивать, аю, аешь; нсв. У. фанерой сарай.… … Энциклопедический словарь • 8уколотить — лочу/, ло/тишь; уколо/ченный; чен, а, о; св. см. тж. уколачивать, уколачиваться что разг. Забивая, приколачивая, покрыть чем л. сплошь, в большом количестве. Уколоти/ть веранду листами фанеры. Уколот … Словарь многих выражений • 9УКОЛОТИТЬ — УКОЛОТИТЬ, уколочу, уколотишь, совер. (к уколачивать), что (прост.). 1. Умять, утрамбовать. Уколотить землю. 2. Забить во что нибудь чего нибудь в большом количестве. Уколотить дверь гвоздями. Толковый словарь Ушакова. Д.Н. Ушаков. 1935 1940 … Толковый словарь Ушакова • 10вштрикнути — (уштрикну/ти), ну/, не/ш, док., перех., чим і без додатка. Уколоти чимось тонким, гострим. || перен. Дошкулити чим небудь образливим … Український тлумачний словник • 11поколоти — I колю/, ко/леш, док., перех. 1) Розсікти, розбити на частини все чи багато чого небудь (звичайно тверді предмети). 2) Колоти (у 4 знач.) якийсь час. II колю/, ко/леш, док. 1) перех. Уколоти, спричиняючи біль, поранити, торкаючись чимсь гострим у … Український тлумачний словник • 12поколотися — I ко/леться, док. Вкритися тріщинами в багатьох місцях або розколотися на багато частин. II колю/ся, ко/лешся, док. 1) Уколоти, поранити себе чим небудь гострим у багатьох місцях. 2) розм. Пройти курс лікування ін єкціями лікарських речовин … Український тлумачний словник • 13уколотий — I (вко/лотий), а, е. Дієприкм. пас. мин. ч. до уколоти I. II див. вколотий I … Український тлумачний словник • 14ушпигнути — (вшпигну/ти), ну/, не/ш, док., перех., чим і без додатка, розм. 1) Уколоти чим небудь тонким, гострим, ужалити і т. ін. 2) перен. Дошкулити комусь, образивши зауваженням, натяком … Український тлумачний словник • 15ушпилити — (вшпили/ти), лю/, ли/ш, док., перех., чим і без додатка, діал. Уколоти … Український тлумачний словник • 16вколоти — див. уколоти … Словник синонімів української мови • 17вколювати — див. уколоти … Словник синонімів української мови • 18уколювати — див. уколоти … Словник синонімів української мови • 19поколотися — 1 дієслово доконаного виду вкритися тріщинами, розколотися поколотися 2 дієслово доконаного виду уколоти, поранити себе … Орфографічний словник української мови

Ілюстрації

Ykolotu.jpg Ykolotu1.jpg Ykolotu2.jpg


Цікаві факти

Матеріал з Вікіпедії

у-ко-лоти Дієслово, досконалий вид, перехідний, тип відмінювання за класифікацією А. Залізняка - 10c. Відповідний дієслово недосконалого виду - уколювати. Приставка: у-; корінь: -кол-; суфікс: -о; дієслівне закінчення: -ть [Тихонов, 1996].

Див. також

Cпоріднені слова зі словника Бориса Грінченка

[1]

[httpадреса слова]

[адреса посилання]