Узлуватий
Узлуватий, -а, -е. 1) = Вузлуватий І. 2) = Вузлуватий 2. Хоч мале, та вузлувате. Ном. № 7331. Куций німець узлуватий. Шевч. 213.
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках ВУЗЛУВА́ТИЙ, а, е. 1. Який має вузли (див. вузол 1 1, 8, 9). Лукія старанно розтирала їй набухлі синіми венами, наче вузлуватими вірьовками, старечі ноги (Олесь Донченко, III, 1956, 43); Міцних, вузлуватих, потрісканих рук Не спинить ні гамір, ні гомін, ні стук (Максим Рильський, I, 1956, 122); Виганяв сіре та вузлувате стебло петрів батіг, по якому дряпались зрідка блакитні квіти (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 214). 2. Який має багато сучків. — Здрастуй, Уляно Петрівно, — відповідає він, піднімаючи до козирка праву руку разом з вузлуватим ціпком (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951, 147). 3. перен. Міцної будови; сильний, жилавий. Ось сидить Святослав! Вузлуватий, широкий в плечах, трохи незграбний (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 31); // Незграбний, непропорційний. Збуджені раптом з холодного сну, дзвони хрипло кричали і гнали вперед вузлуваті фігури, покручені непомірною працею (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 86). http://sum.in.ua/s/vuzluvatyj
Ілюстрації
|
Див. також
ВУЗОЛ 1, зла, чол. 1. Місце, де зв'язані кінці чого-небудь; петля, затягнута на мотузкові, линві і т. ін. Дротований шнур, та ще й вузлами понав'язуваний, де діткнувся тіла, то мов ножем! (Іван Франко, II, 1950, 16); Він щоранку старанно вив'язував вузол скромної краватки (Натан Рибак, Час, 1960, 40).
