Узбіч

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

І. Узбіч, -бочі, ж. Скатъ, покатость. Спускаються вниз так узбічну, бо рівно не можна з’їхати. Св. Л. 214.

ІІ. Узбіч, нар. На скатѣ, склонѣ горы. Вас. 205.

Сучасні словники

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

І. Узбіч, -бочі, ж. Скатъ, покатость. Спускаються вниз так узбічну, бо рівно не можна з’їхати. Св. Л. 214.

ІІ. Узбіч, нар. На скатѣ, склонѣ горы. Вас. 205.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

УЗБІ́Ч, присл. Збоку, осторонь. Павло підвівся, тихо став узбіч, — мовчить, ладнає ремені наспинні (Бажан, Політ.., 1964, 26); // у знач. прийм. Біля, коло. Хижі кібці, що сиділи по узбіччю, аж доки не наближалися до них коні, лінькувато перелітали далі і знову сідали узбіч дороги (Панч, На калин. мості, 1965, 50).

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

1) Узбіч

I присл.

Збоку, осторонь. || у знач. прийм. Біля, коло.

II у́збочі, ж., діал.

Схил, спадистість.

2) Узбіччя, -я, с.

  1. Бокова частина дороги, шосе і т. ін.; місце, простір вздовж дороги, шосе і т. ін. || Край лісу, поля і т. ін.
  2. Схил гори, височини, насипу тощо.

Ілюстрації

Узбіч.jpg Узбіч2.jpg Узбіч3.jpg

Медіа

Цікаві факти

Матеріал з Вікіпедії

Узбі́ччя — виділений конструктивно або суцільною лінією дорожньої розмітки елемент автомобільної дороги, який прилягає безпосередньо до зовнішнього краю проїзної частини, розташований з нею на одному рівні та не призначений для руху транспортних засобів, крім випадків передбачених правилами дорожнього руху.[1] Узбіччя може використовуватися для зупинки і стоянки транспортних засобів, руху пішоходів, мопедів, велосипедів (за відсутності тротуарів, пішохідних, велосипедних доріжок або у разі неможливості пересуватися по них), гужових возів (саней).

Див. також

Cпоріднені слова зі словника Бориса Грінченка

Узбіччя