Удовш

Удо́вш, удо́вшки, нар. = Удовж, удовжки. Ум. Удо́вшечки. Харьк. у.

Сучасні словники

ВДОВЖ (УДОВЖ).

1. присл. У довжину, по довжині чого-небудь. Перемінився Порох з того часу.. Колись кругле обличчя розтяглося вдовж, осунулось (Панас Мирний, II, 1954, 275); // у сполуч. з прийм. по. У довжину по чому-небудь. І посідають удовж по вулиці на завалинах, на колодках і, де можна, попід тинами (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 425). ♦ Вдовж і впоперек (вшир) — у довжину і в ширину або скрізь, по всіх напрямках. Пархім орав: У плуг молодичків він здумав попитати: Пішли Бички вихрить — аж пальці з чати. І вдовж і впоперек бурхати! (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 169); Звільна їдем. Мовчки бродить Око вдовж і вшир (Іван Франко, XIII, 1954, 181).

2. прийм. з род. в. Уживається при вказівці на розміщення кого-, чого-небудь, на спрямованість дії по довжині чогось. Ми пливли вдовж сірих скель (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 299); Було б учити, як лежало поперек подушечки, а як удовж, то вже не поможеться (Номис, 1864, № 6009).

Ілюстрації

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 312.

Зовнішні посилання

Словник україньскої мови