Угодник

Угодник, -ка, м. Угодникъ. К. ПС. 197. УГО́ДНИК, а, чол., церк. За релігійними уявленнями — той, хто приємний богові своєю святістю, безгрішним життям; святий. Розтираючи другого дня ноги графині, дівчина спитала в неї: — Пані, чи не дали б ви мені книжечку почитати про страждання якогось угодника божого? (Олесь Донченко, III, 1956, 46); Мечеться у вічі золотий хрест на бані церкви, горять фарбами три угодники божі — Володимир святий, князі Борис і Гліб (Григорій Косинка, Новели, 1962, 80).

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Ілюстрації

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

СЛОВОПЕДІЯ Угодник -а, ч. , церк. За релігійними уявленнями – той, хто приємний Богові своєю святістю, безгрішним життям; святий.

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) УГО́ДНИК, а, чол., церк. За релігійними уявленнями — той, хто приємний богові своєю святістю, безгрішним життям; святий.

Ілюстрації