Ув’язнути

Ув’язнути, -ну, -неш, гл. 1) Завязнуть. Ув’язла і лисиця зубами, ніяк не вирветься. Рудч. Ск. II. 15. 1) = Ув’язатися.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

УВ'ЯЗНУТИ, -ну, -неш; мин. ч. УВ'ЯЗ, -ла, -ло і УВ'ЯЗНУВ, -нула, -нуло; док., розм. Пристати, причепитися до кого-небудь, набридаючи, не лишаючи в спокої. — Чого ти лізеш до мене? Чого ти [Горпина] ув'язла? — гримів Яків (Панас Мирний, I, 1954, 209);
// Попрямувати за ким-небудь, невідступно супроводжуючи, переслідуючи. Біжимо серед шляху, немов тікаємо, а зверху за нами ув'яз блискучий клубок, гониться, через нетрі спотикається (Степан Васильченко, I, 1959, 187);
// Мимоволі виринувши в пам'яті, не зникати (про нав'язливу мелодію, думку і т. ін.). З самого рання ув'яз до мене мотив якоїсь пісні (Степан Васильченко, I, 1959, 248).

Ілюстрації