Ув’язати

Ув’язати, ся. См. Ув’язувати, ся.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

УВ’ЯЗА́ТИ = вв’язувати; ув’язувати.

ВВ’Я́ЗУВАТИ (УВ’Я́ЗУВАТИ), ую, уєш, недок., ВВ’ЯЗА́ТИ (УВ’ЯЗА́ТИ), вв’яжу, вв’яжеш, док., перех.

1. Зв’язуючи, вплітати, вставляти у щось.

2. Щільно обв’язувати що-небудь або кого-небудь, стягуючи мотузками і т. ін., прив’язувати до чого-небудь. Коли піднялися [на скелю] всі бійці і витягли озброєння, тоді підійшов, нарешті, і Хома.. Він дбайливо ув’язував себе якомога міцніше, щоб не зринути з петлі, не зірватись (Олесь Гончар, III, 1959, 102); Ось уже дуплянка на дереві, дід її вмощує на товсту гілляку, міцно ув’язує навколо стовбура (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 227).

— Зібравши що-небудь разом, зв’язувати або, помістивши у що-небудь, зав’язувати. Він дивився стомленими очима, як ув’язували його папери (Панас Мирний, I, 1954, 320); У цю ніч вони зовсім не лягали, сонні ходили з світлиці до світлиці, веліли ув’язувати і розв’язувати речі (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 122); Федір Іванович кінчив ув’язувати мотузком пакунок (Андрій Головко, II, 1957, 580).

Ув’язувати руки й (та) ноги.

3. розм. Прив’язувати, прикріплювати до чого-небудь. Третій [семінарист] мовчки струну ув’язував до скрипки (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 157).

Словник української мови за редакцією Б. Д. Грінченка

УВ’ЯЗА́ТИ, ся. Cм. ув’язувати, ся.

УВ’Я́ЗУВАТИ, зую, єш, сов. в. ув’язати, жу, жеш, гл.

1. Завязывать, завязать во что. Син вив’язав звідтіля [з торби] невістку, а ув’язав сучку.

2. Увязывать, увязать, привязывать, привязать. Що в тебе на возі? — Колодочка. — Як би колодочка, то б ув’язана була (1); Струну ув’язував до скрипки (2).

Словник синонімів української мови

УВ’ЯЗА́ТИ.

1. Вплітати (уплітати) (плетучи, вкладати), заплітати, вв’язувати (ув’язувати). Перестала (Мір’єм) вплітати в коси святі амулети (М. Коцюбинський); Якби пустили на музики, То я б кісники заплела (Т. Шевченко).

2. Обв’язувати (обмотуючи мотузкою, стрічкою і т. ін. навколо чого-небудь, зав’язувати кінці), перев’язувати, оперізувати (обперізувати), підперізувати, ув’язувати (вв’язувати) (щільно); пов’язувати що, чим (одягаючи хустку, краватку і т. ін.). Вася попросив Глобу.. обв'язати його за пояс тонким і міцним мотузком (В. Собко); Перед одною з сільських хат стояв чоловік і перев'язував околоти (Н. Кобринська).

Пов’язати галстук — підперізувати; обкручувати.

Словник синонімів української мови УВ’ЯЗАТИСЯ

УВ’ЯЗА́ТИСЯ.

Втручатися (утручатися) у що, до чого (з власного бажання, самочинно включатися в якусь дію, починати займатися чиїмись справами), вторгатися (уторгатися) книжн., вв’язуватися (ув’язуватися) розм., встрявати (устрявати) розм., вплутуватися (уплутуватися) розм., приплутуватися розм., лізти розм., мішатися розм., замішуватися розм., вмішуватися (умішуватися) розм., микатися діал., туратися діал.; підпрягатися розм. Тут я почуваюся вільним,.. ніхто не втручається в моє приватне життя (М. Коцюбинський); — Письменники сміливо вторгаються у життя, порушуючи найскладніші проблеми (з газети); Без крайньої потреби не ув’язується (офіціантка) з відвідувачами в суперечки (О. Гончар); Чи варт вам устрявати у таке діло? Що вона вам — сестра, родичка? (Панас Мирний).

Большой украинско-русский словарь

УВ’ЯЗА́ТИ(СЯ) — дієсл. док. виду (що зробити?). Дієприслівникова форма: ув’язавши.

— рос. ввязать. Деепричастная форма: ввязав.

Ілюстрації