Уві
Уві. См. У.
Уві
-прийменник. Перед двома і більше буквами на позначення приголосних можливі варіанти прийменників уві, вві та початкових уві-, вві-
Прийменники В/У
Фонетичні варіанти — «у», «в», «ув», «уві», «вві». Прийменник «в/у» має те ж саме походження, що й приставка «у-/в-». З граматичного й етимологічного погляду в прийменнику «в/у» можна виділити два різних праслов'янських прийменники. Один, найбільш поширений, вживається з місцевим і знахідним відмінками і походить від прасл. *vъ < *vъn (дав.-рус. въ, вън), у якому початкове *v- має протетичне походження, а *ъn вважається спорідненим з дав.-гр. εν, лат. і англ. in, нім. im. Втрата прикінцевого *n сталася внаслідок закону відкритого складу майже у всіх позиціях, зберігся він тільки на початку деяких займенників (у них, у ньому, у неї). Другий прийменник трапляється у сполученні з родовим відмінком (у мене) і веде походження від прасл. *u (дав.-рус. ѹ) < пра-і.є. *au[2]. Первісним значенням цього прийменника-префікса було передавання віддалення від чогось (пор. утекти, упустити), надалі він також став позначати розташування поруч, біля чогось (заст. у воріт, у порога).
Приклади
- …уві сні бачив [Артем] батька (А. Головко);
- Згасала зірка уві млі (П. Воронько); […]
Джерела
Уві Вікі
