Увиванець
УВИВАНЕЦЬ
Увива́нець - іменник, який у «Словарі української мови» Бориса Грінченка подано у двох значеннях: назва старовинного українського жвавого народного танцю, а також стрічка або прикраса, якою обвивають вінок чи голову.
Сучасне функціонування слова
Сьогодні слово «увиванець» функціонує переважно у мистецькому та культурно-історичному просторі: • Хореографічне мистецтво. Так називають традиційний український танець у швидкому темпі, а також характерний танцювальний рух - плавне, але стрімке обвивання або кружляння партнерів одне навколо одного в парі. • Етнографія та народний костюм. У дослідженнях традиційного вбрання слово зберігається як назва елементів дівочого головного убору, весільних стрічок і плетених прикрас. Таким чином, слово продовжує жити у професійному лексиконі хореографів, фольклористів та учасників народних ансамблів, зберігаючи зв'язок із українською обрядовою культурою.
Приклади вживання
• До концертної програми ансамблю увійшов старовинний народний танець увиванець у сучасній сценічній обробці. • Після повільного хороводу троїсті музики вдарили веселого увиванця, і пари закружляли по сцені. • Дівчата вплели у святкові вінки яскраві увиванці перед виходом на веснянки. Див. також: Хоровод, Народний танець, Вінок, Фольклор.
Джерела та література
1. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. - К., 1907-1909. - Т. 4. - С. 311. 2. Верховинець В. М. Теорія українського народного танка. - К.: Музична Україна, 1990.