Тішити

Тішити, -шу, -шиш, гл. Доставлять удовольствіе, радовать. Велико тішить мене, що тепер озватись можно до його при людях. МВ. (О. 1862. III. 68). Не тіш тещі коростовим зятем. Ном. № 5611. Ніхто ж мене не тішить у моїй біді. Чуб. V. 10.

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

1. Робити комусь приємність, бути комусь втіхою; радувати кого-небудь. Дівчинка тішила своїм щебетанням, приносила часом якісь ласощі (Марко Вовчок, I, 1955, 367); Партизани справді були невловимі. Клима це особливо тішило (Ярослав Гримайло, Син.., 1950, 178); Як тішать нас озера, гори, квіти, Роса і теплий грім, і шепіт віт (Микола Зеров, Вибр., 1966, 49); Недавня війна завдала слободі немало шкоди.., але тішило те, що серед старих будівель уже то тут, то там стояли нові хати (Спиридон Добровольський, Тече річка.., 1961, 12). ♦ Тішити око (вухо, зір, слух і т. ін.) — викликати приємне відчуття своїм виглядом, звучанням і т. ін. Якось не тішили моє око ані розлогі, яро-зелені, порізані блакитними озерцями та гирлами плавні,.. ані жовті.. шпилясті гори (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 177); Нова Каховка стала дійсно новим містом, яке тішить зір усіх приїжджих (Олександр Довженко, III, 1960, 88); Тішити самолюбство — викликати почуття задоволення собою, самовдоволення. В талантах хлопця Матвій бачив себе замолоду. Це.. тішило батьківське самолюбство (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 15); Тішити серце (душу, дух) — радувати когось; давати втіху. Кругом на всі боки малювались дивні картини природи. І все те не тішило серця, не розбивало туги (Нечуй-Левицький, II, 1956, 383); У пустелі палкій тішать душу джерела води (Михайло Старицький, Поет. тв., 1958, 147).

2. Розважати, звеселяти. Поки баба тішила гостей, отець Мельхиседек убрався й вийшов у двір (Нечуй-Левицький, III, 1956, 115); Чумака тішила та самовпевненість, з якою говорив Обух, смішила та войовнича невдоволеність, яка бриніла в його оповіді (Юрій Збанацький, Переджнив'я, 1960, 75).

3. Те саме, що плекати 1. [Василь:] Не в той бік тепер життя тягне, не так воно складається, щоб одну тілько силу тішити, лицарство до гори здіймати... (Панас Мирний, V, 1955, 113); Серед лук у жовтих дроках тішать міць свою бики (Микола Зеров, Вибр., 1966, 371); // Бавити, пестити, доглядати (дитину). От тобі, мамо, Митрик! Няньчись з ним, тіш його (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 456); Дід Микита сидів на призьбі.. Він тішив Захарка, гойдаючи його на колінах (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 60).

4. Розраджувати кого-небудь, розвіювати сум, поганий настрій і т. ін. А музика ллється, мов тиха вода, колише мої нерви, заспокоює, тішить (Нечуй-Левицький, III, 1956, 304); Вона довго ще говорила з сестрою, тішила її, розповідала випадки, подібні до цього, що вона знала їх (Андрій Головко, II, 1957, 148). Тішити себе думкою (надією, мрією і т. ін.) — заспокоювати себе, сподіваючись на краще; покладати певні надії на щось у майбутньому. Тішив [Василь] себе думкою: попрошу гарненько, може, й не відмовить. Хоч і пан він, але з своїх (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 18);

Ілюстрації