Тіло

Тіло, -ла, с. 1) Тѣло. У поганому тілі погана душа. Ном. № 8509. Узяти тіло. Пополнѣть. Отяглись (худі коні), узяли тіло, стали коні хоч куди. Мнж. 22. Спасти з тіла. Похудѣть. 2) Трупъ. Коби тіло з хати взяли, я би оженився. Гол. II. 469. 3) Боже тіло. Раст. a) Eriophorum latifolium L. Вх. Пч. І. 10. б) Stipa pennata. Лв. 102. 4) Вовче тіло. Раст. Comarum palustre L. Ум. Тілко, тільце, тілечко.

Зміст

1 Сучасні словники
- 1.1 Словник української мови. Академічний тлумачний словник (1970—1980)
2 Ілюстрації
3 Медіа
4 Див. також
5 Джерела та література
6 Цікаві факти

Сучасні словники

Словник української мови. Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ТІЛО, а, сер.

1. Матерія, речовина, що так чи інакше обмежена в просторі; окремий предмет у просторі. Шановний доктор має в собі щось подібне до наелектризованої палички лаку: зразу притягне до себе деяке легеньке тіло, а потім зараз відіпхне (Іван Франко, III, 1950, 256); — Бачите, діти, — казала вчителька, — від нагрівання тіла розширюються, збільшуються, а від холоду стискаються (Оксана Іваненко, Таємниця, 1959, 12); В надрах твердого тіла приховано ще багато таємниць (Комуніст України, 2, 1969, 55); // мат. Частина простору, обмежена з усіх боків; те, що має довжину, ширину і глибину. Геометричне тіло. ▲ Абсолютно чорне тіло див. абсолютно; Небесні тіла — планети, зірки, комети і т. ін. Наука про небесні світила розповідає нам, що є небесні тіла, зовсім не схожі на нашу земну кулю (Воронцов-Вельямінов, Астрономія, 1956, 4); Серед багатьох небесних тіл особливу увагу вчених завжди привертало Сонце — далека і загадкова зірка (Наука і життя, 10, 1962, 6).

2. Організм людини або тварини в цілому з його зовнішніми і внутрішніми проявами. Він почутив [відчув], що його тіло труситься од голови до самих пальців на ногах (Нечуй-Левицький, II, 1956, 301); Ліниве тіло лева простяглося, Мов спекою пригнічене в полуднє (Леся Українка, I, 1951, 422); Зморене цілоденним блуканням тіло [Павлуся] вимагало відпочинку, здорового, життєдайного сну (Олесь Донченко, II, 1956, 65); [Кречет:] Греки любили людину, вони перші досконало вивчили форми людського тіла (Олександр Корнійчук, I, 1955, 113); Більш-менш водянистий нектар, висмоктаний з квіток, уже в тілі бджоли під час польоту починає змінюватись у медовий півфабрикат, який у вулику буде доведений до стану меду (Бджоли, 1955, 25); // тільки одн. Умовна назва матеріальної оболонки людини як протилежності її духовному, психічному світу. Дивись же на мене, сонце, й засмали мою душу, як засмалило тіло, щоб вона була недоступна для комариного жала... (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 229); Перед ним стояв засмаглий русявий хлопець у звичайній шкіряній тужурці — один з тих типових дужих тілом і духом людей, яким судилось увійти в історію з ім'ям покоління переможців (Олександр Довженко, I, 1958, 454); // Останки померлої людини; мрець. І на возах, на колесницях Із Колізея.. вивезли тіла; І повезли за Тібр (Тарас Шевченко, II, 1963, 294); Як обмивали тіло, то знайшли в діда на шиї гаманець, а в гаманці дві сотні грошей (Панас Мирний, IV, 1955, 258); Потім невдовзі батьки померли на однім році, а згодом і чоловіка не стало (за межу завівся з Гмирею та й... привезли вже з степу тіло саме). Лишилася сама з дитиною (Андрій Головко, II, 1957, 191); Не знайшли ні друзі, ані кревні Рицарського тіла молодого, Щоб землі його предати [віддати] чесно, Щоб могилу насипать високу (Максим Рильський, III, 1961, 241). ♦ Віддавати (віддати) тіло землі див. віддавати; Грішне тіло — організм людини з усіма його фізіологічними проявами як протилежність її духовному, психічному світу. Всередині чоловіка все тоншає і тоншає та ниточка, що з'єднує душу з грішним тілом, і Кузьма вже чує на спині смертельний піт, а на очах вологу (Михайло Стельмах, II, 1962, 295); Душа з тілом розлучається (розлучилася) див. розлучатися; Душа прощається з тілом; Прощатися з тілом і душею див. прощатися; Душею і тілом див. душа; [З] тілом і душею — цілком, повністю. Інший побит, вищі звичаї міські захоплюють її зовсім, з тілом і душею (Панас Мирний, V, 1955, 360); Мурашки (комашки, мурахи) бігають (бігали, забігали, пішли, полізли й т. ін.) по тілу див. мурашки, комашки, мураха; Промочити до тіла див. промочувати; Тільки душа в тілі див. тільки.

3. Тулуб людини або тварини. Прив'язано човен до темного коріння. Замокли сухарі і цукор одмокрів, І згорбились тіла завзятих мандрівців (Максим Рильський, I, 1960, 230); У Романа було красиве тіло, розвинуте, біле, м'язисте, значно молодше за його порізане глибокими зморшками обличчя (Олесь Гончар, III, 1959, 43); Її дужі, сильні ноги, що так легко носили її тіло по землі, тепер тремтіли і підгиналися (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 511); Ворона.. скікнула, неохоче підіймаючи на чорних крилах своє важке попелясте тіло (Михайло Стельмах, I, 1962, 525); // Звичайно про наймасивнішу частину рослини (стовбур дерева, надземну частину гриба тощо). — Ще одного [дуба] звалили, — святкував Денис, заганяючи гостре вістря в тверде тіло деревини. Розсівшись на траві, хлопці заходилися обідати (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 244); Плодові тіла вищих грибів переважно м'ясисті. ♦ Грішним тілом світити — ходити в поганому, подертому одязі. — Чим же невдоволені козаки? — спитав Чепіга. — Голі ходимо, грішним тілом світимо, — надривався чийсь голос. — Навіть сорочки на переміну немає (Спиридон Добровольський, Очак. розмир, 1965, 123); Поки були малі діти, менше було й того клопоту. Не голодні, не світять перед людьми грішним тілом — то й добре (Арсен Іщук, Вербівчани, 1961, 6); Засвітити [голим] тілом див. засвічувати 1; Прикрити [грішне] тіло див. прикривати.

4. тільки одн. Шкірно-м'язовий покрив людини або тварини; м'язи, м'ясо. Пазуха трохи розійшлася, і крізь ту невеличку прорішку біліло тіло (Панас Мирний, III, 1954, 281); На добрім хазяйстві Палагна набралась тіла, стала повна й червона (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 334); При повному місяці купають малу Вустю й приказують: «місяцю Адаме,.. дай тіла на ці кості, а як не даси, то прийми мощі!» (Юрій Яновський, II, 1958, 183); І бачило печальне віття в холоднім світлі дальніх зір худеньке тіло крізь лахміття, упертий рот і карий зір... (Володимир Сосюра, II, 1958, 81).

Повиступали (повиступають) сироти на тілі див. повиступати.

♦ Бути в (при) тілі: а) бути не худим, достатньої повноти. — А яка вона з себе? — запитав я. — Дівка, як дівка. З ногами, руками, косами. При здоров'ї і в тілі (Євген Кравченко, Квіти.., 1959, 102); Сам він був середнього зросту, не те, щоб гладкий, але при тілі, вбирався чисто (Ігор Муратов, Бук. повість, 1959, 9); б) бути вгодованим, ситим. В гарній артілі й худоба в тілі (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 362); Вбиватися (вбитися) в тіло див. вбиватися1; Набиратися (набратися) тіла див. набиратися; Спадати (спасти) з тіла (в, у, на тілі) див. спадати; Схуднути на тілі див. схуднути; Тримати (держати) в чорному тілі кого — суворо поводитися з ким-небудь, примушувати багато працювати, погано годувати і одягати. Тримав [Юхим] її в найчорнішому тілі і водночас тремтів і божеволів від однієї думки, що хтось зазіхне на єдине його багатство — на вроду дружини (Валентин Речмедін, Весн. грози, 1961, 22).

5. чого. Основна, наймасивніша частина чого-небудь; корпус чого-небудь. Тіло греблі протинали два суцільні внутрішні тунелі, що йшли крізь товщу бетонного масиву від берега до берега (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 37); Котушки, що створюють обертове магнітне поле, розміщують у тілі статора (Нариси розвитку прикладної електротехніки в СРСР, 1957, 154); // Про корпус судна, літака і т. ін. Важко повертає своє металеве тіло теплохід «Марафон» (Михайло Чабанівський, Балкан. весна, 1960, 417); // Ствол артилерійської гармати або кулемета. Кулеметники обмотали марлею станки й тіла своїх кулеметів (Леонід Первомайський, Атака.., 1946, 12).

6. перен. Про що-небудь єдине, що складається з погоджено діючих частин. Ви почуваєте, що ви — частина того світу, невеличка цяточка його живого тіла, непримітний куточок його безмірної душі (Панас Мирний, IV, 1955, 308); [Кембль:] Громада — вільне й незалежне тіло (Леся Українка, III, 1952, 26); Зв'язок фактів мовно-етнічних з долею політичних тіл — держав звичайно не є прямим (Питання походження української мови, 1956, 104); * У порівняннях. Так хай же все темне загине в немерклому сяйві повід. Ми з вами, як тіло єдине, керуєм у вічність свій літ (Володимир Сосюра, II, 1958, 483).