Тігітка

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Тігітка, -ки, ж. Птица Vanellus cristatus. Вх. Пч. ІІ. 15.

Сучасні словники

УСЕ (Універсальний словник-енциклопедія)

болотяно-луговий птах, поширений в Євразії; однією з перших сповіщає про прихід весни; довж. бл. 34 см; на голові характерний чуб; охороняється.

Словник української мови. Академічний тлумачний словник (1970—1980)

1. Морський водоплавний птах родини сивкових. Така тут земля. А на морі... Чайки якось хижо кигичуть, злу радість я чую в тім хорі, мов згубу на нас вони кличуть (Леся Українка, I, 1951, 308); — На тому морі білі пароплави і хмари чайок... (Михайло Чабанівський, Стоїть явір.., 1959, 8); А може, просто грається [чайка] над морем, ..добру годину віщуючи, як у тій морській приказці: чайка сіла на воду, жди моряк погоду... (Василь Кучер, Голод, 1961, 194).

Ілюстрації

Тігітка.jpg Тігітка1.jpg Тігітка2.jpg Тігітка.JPG

Медіа

Див. також

Vanellus

Пташиний світ України

Джерела та література

ІСТОРІЯ ВИВЧЕННЯ НАРОДНИХ НАЗВ ПТАХІВ

Цікаві факти

Тігітка, чібіс, "пигалица" - один з перших посланців весни. Розміром вона з голуба - і дуже красива! Спина у нього темно-зеленувата з блиском. Черевце - біле, подхвостье - руде, хвіст - білий з широкою чорною смугою, крила - широкі, знизу білі з чорними кінцями. На голові - витончений чубчик.

Гніздиться на полях, сирих лугах і трав'янистих болотах, іноді невеликими колоніями.

У пору токування самці здійснюють демонстративні польоти з грюканням крилами і криками "чьі ви".