Тутейшний

ТУТЕ́ШНІЙ, я, є. Наявний у даному місці, характерний для даного місця; місцевий. Вона [попадя] ні на хвилину не вгавала: то гудила порядки тутешні, то згадувала губернію і зітхала (Панас Мирний, III, 1954, 193); Розповів він Сахно навіть дещо з тутешніх звичаїв (Юрій Смолич, I, 1958, 48); З-за музичного павільйону назустріч їм іде учитель фізики тутешньої школи (Оксана Іваненко, Таємниця, 1959, 90); — Досить глянути ось на цю піщугу, щоб зрозуміти тутешнє хліборобство (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 39);

// Який мешкає або працює в даному місці. Пішла слава, що Дротівна Маруся і горда і пишна; за тутешніх парубків не хоче, а жде собі панича із-за моря (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 65); Стежкою підіймаються люди — це чужі, не тутешні йдуть на заробітки в Таврію (Юрій Яновський, IV, 1959, 11); — А ви хто? — Садівник тутешній, Мурашко (Олесь Гончар, II, 1959, 385).