Тулубець

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Тулубе́ць, -бця, м. 1) Ум. отъ тулуб. 2) Внѣшняя оболочка, покровъ. Кавун щось вигризло, тільки тулубець остався. Лебед. у. Аж там лежить жаб’ячий тулубець. Рудч. Ск. II. 103.