Тук!

Тук! меж. Стукъ! Прийшов же я під віконце тук, тук! Чуб. V. 173.

ТУК, ТУК-ТУК, виг . 1. Уживається як звуконаслідування для передачі коротких стуків. Вітерець гойдав суху гіллячку клена, і вона стукала в шибку, немов дятел: тук-тук (Зар., Світло, 1961, 67). 2. розм. Уживається як присудок за знач. тукати, тукнути. Ще - тук, тук, тук - ухом припала [Зінька] до дверей, дихання спинила й почула тепер: десь глибоко, глухо застогнав хтось (Головко, II, 1957, 174); У осінню хмуру пору Хитрий жук зашивсь під кору. Дятел глянув, сів на сук, Носом тук - і згинув жук (Стельмах, V, 1963, 353). Орфографія (словоформи) тук - вигук