Трусити
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Труси́ти, -шу́, -сиш, гл. 1) Отрясать, трясти. Трусити в саду яблука. МВ. (О. 1862. III. 69). От прийшов той чоловік трусити (вершу). Мнж. 121. Трясця трусить. Ном. Дрантям трусити. Ходить въ лохмотьяхъ. 2) Обыскивать, производить обыскъ. 3) Ко́мін, сажу трусити. Чистить печную трубу. У п’ятницю не можно сажі трусити. Грин. I. 17.
