Топір
Топір, -пора, м. Родъ топора съ длинной рукояткой. Ум. Топоре́ць, топірчик. А топірці наробили із самої сталі, пішов Штолюк із Мироном та воює пани. Гол. III. 59.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
ТОПІ́Р, пора, чол. 1. іст. Сокира з довгим держаком, що використовувалась як зброя. Пішов же Мартин По чужих містах, — Три сокири за поясом, А топір у руках (Леонід Первомайський, З глибини, 1956, 98). 2. діал. Сокира. Хату будує гуцул. Взявши у руки топір, Теше старанно старий рівну, струнку деревину (Микола Шеремет, Дорога.., 1957, 39); Солдат пройшов славетну путь До краю і до дна. І знов пройде, коли пошлють, Коли гукне війна. Отак і ти, мій любий друг, — Чи тесля, чи коваль, Гостри топір, бери терпуг І йди із далі в даль (Платон Воронько, Три покоління, 1950, 59).
Ілюстрації
|
|
|
|
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 196.
