Толкувати

Толкува́ти, -ку́ю, -єш, гл. = Товкувати. Толкуй бала, вона плахти пікала. Ном. № 2540.

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ТОЛКУВАТИ, ую, уєш, недок., перех. і неперех., розм., рідко.

1. Пояснювати, розтлумачувати. Другим ми часто пророкуєм, Як знахурі [знахарі], чуже толкуєм, Собі ж шукаєм циганок (Іван Котляревський, I, 1952, 225); Даремно ті, що стояли на камінню, толку вали їм [потопаючим], що купа не може помістити всіх (Іван Франко, VI, 1951, 130).

2. Говорити, розмовляти; розповідати, роз'ясняти; висловлювати свою думку. — Що мені з тобою, дурною, толкувати? — призро, кривлячись мов від великої болі, сказав Василь, повернувся і побіг вздовж огороду (Панас Мирний, IV, 1955, 82); — Він сам зрадить себе, як його не відшукають! — толкував чоловік дальше (Ольга Кобилянська, II, 1956, 187); Дядина моя толку є: «Ото, що наче копи здаються, то паски розставлені» (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 70); І вона почала толкувати, що привезла дівчат у місто «дихнути» трохи культурною атмосферою, бо на селі вони «просто» нидіють (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 458).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 180.

Ілюстрації