Той

Той, та, тая, те, теє, мѣст. Тотъ, та, то. Хто дітей не має, той горя не знає. Ном. Що хочте, те й беріть у мене. Рудч. Ск. ІI. 163. У яру зараз і потихшало, і вітер не той. О. 1861. V. 70. Утвердив ти мою долю, мов ту гору серед моря. К. Псал. 66. Тоді взяв тую, що з нею шлюб брав. Рудч. Ск. II. 50. А в тім. Впрочемъ. Як би знала матуся горенько твоє, чи оддала б за генерала дитя єдинеє своє? Не оддала б... А в тім не знаю, бо всякі матері бувають. Шевч. 554.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ТОЙ, того, чол., та, тієї, рідко тої, заст. тії, жін., те, того, сер.; мн. ті, тих; займ.

1. вказ. Указує на щось, більш віддалене у просторі, ніж інше подібне (перев. парне); протилежне цей (у 1 знач.).

Прилинь, сизий орле, бо я одинокий, Сирота на світі, в чужому краю. Дивлюся на море широке, глибоке, Поплив би на той бік — човна не дають (Тарас Шевченко, I, 1963, 19);

З того берега річки почулася густа стрілянина (Петро Панч, Син Таращ. полку, 1946, 38);

По той бік хвилеріза пройшов до гавані пароплав (Юрій Яновський, II, 1958, 49);

Увечері по той бік муру солов'ї витьохкують, повно їх там у вербах (Олесь Гончар, Бригантина, 1973, 110);

// Указує на відрізок часу, який передував безпосередньо такому самому відрізку, моменту або настане після нього. Раз у бабусі Шелестихи Я на тім тижні гостював (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 195); Коли не обіцяєте [В. М. Гнатюк] поправити на той рік [здоров'я], то не поїду з Вами в гори (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 278); На тім тижні чотирьох із їхнього загону бандитня [бандити] під Ліщинівкою порубала (Олесь Гончар, II, 1959, 159).

2. вказ., також у сполуч. із част. он, ось. Указує на який-небудь предмет, якусь особу (перев. супроводжується вказівним жестом), що їх виділяють з-поміж інших; не будь-який (будь-яка), а саме даний (дана), що на нього (неї) вказує мовець; про який (яку) йдеться; цей (у 2 знач.).

[Клієнт (Показує в далечінь):] Та, висока, Макарію зограла [зіграла] б на кострищі чудово! [Молодий римлянин:] Що ти плещеш? То ж мотрона! Їй тільки можуть голову зрубати (Леся Українка, II, 1951, 514); — Знаєте що? Ходімо ми попід ту стіну. Там на ослончику [ослінчику] постановимося — не так буде жарко і все видно, — сказав Колісник (Панас Мирний, III, 1954, 272); — Колего Савченко..! Он гляньте краще на той табун диких гусей, — аж злість бере, що не можна дістати (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 196); Он та галявина, де ми Колись удвох ходили. І ви казали: «Я з людьми Не шкодував тут сили...» (Микола Нагнибіда, На полі битви, 1974, 80).

3. вказ. Указує на предмет, особу, явище і т. ін., які були названі у попередньому викладі, про які вже йшлося раніше.

Горить Микита в сірій свиті! Шеляга виймає І за того остатнього Музику наймає, І нерівню титарівну У танець вітає! (Тарас Шевченко, II, 1963, 99); Буввечір. Танки йшли на захід з важким гуркотом та виском. Під хатами, що аж стугоніли від того гуркоту, прощалися танкісти з дівчатами (Олександр Довженко, I, 1958, 346); Події тої осені і зими взагалі були якісь особливі (Юрій Смолич, II, 1958, 65); Була весна. Сонце ніжно й тепло усміхалося з блакитного неба, і від усмішки тої земля цвіла (Андрій Головко, I, 1957, 92);

4. вказ. Уживається для вказівки на один предмет, одну особу і т. ін. із двох або кількох подібних, з ряду однорідних, коли їх перелічують або зіставляють.

В плавнях було тихо, як у лісі, лиш горою шелестіла куня, раз в той бік схиляючись, раз в інший (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 359);

5. Уживається в головному реченні при наявності співвідносного сполучного слова у підрядному, вказуючи на ознаку, за якою хто-, що-небудь виділяється із ряду подібних і яка розкривається у підрядному.

Добре тому ковалеві, що на обидві руки кув (Номис, 1864, № 10752); Верба тая, де Наталя сидить, теж у воді, аж гілля в їй купає... (Борис Грінченко, Без хліба, 1958, 38); Він уже давно забув той день, коли весело, від усього серця сміявся (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 87); Це був вже не той Максим, якому все в навколишньому світі уявлялося сонячним, чистим і легким (Натан Рибак, Час, 1960, 56); Люблю я ті часи, як сонце вже встає і промінь свій прозорий На села, на поля так вільно, ніжно ллє (Максим Рильський, I, 1960, 95);

6. означ., перев. із запереч. част. не. Такий, як треба, як має бути.

Глушак дивиться на друга з дуже складним почуттям задоволення, суму і співчуття і говорить наче у відповідь своїм думкам і міркуванням: — Так, старію.. Не те вже око... (Олександр Довженко, I, 1958, 104); — Тепер я знаю, Хомо, чому наш Брянський так сердився, коли ми натягали собі на голови трансільванські чабанські шапки... Вигляд не той (Олесь Гончар, III, 1959, 192); — Не розбавляй, чоловіче, горілку водою, не той смак буде, — повчально говорить Гуркало (Михайло Стельмах, II, 1962, 216);
// Такий, як звичайно, до якого звикли; такий, як раніше, як завжди. Не та тут [в Бразілії] риба й мова, Не та вода, не той пейзаж, Але та ж сама хіть спадкова, І людська усмішка — така ж (Максим Рильський, III, 1961, 298);
// Який не змінився, залишився незмінним. Не дуже змінилася Босівка.. Ті ж зелені садки, ті ж веселі левади (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 449); Не той тепер Миргород, Хорол-річка не та (Павло Тичина, I, 1946, 200);

// у знач. ім. те, того, сер. Про що-небудь небажане, непотрібне, не таке, як хотілось би. Я почуваю, що.. я кохаю не те (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 420); Хто тільки не пробував рух пісків цих зупинити, але нічого не виходило, бо садили не те, або не так, або не тоді (Олесь Гончар, Бригантина, 1973, 86).

7. означ., а також у сполученнях той же, той же самий, та (те) ж, та [ж] сама, те [ж] саме.

Який вже був, мав місце, згадувався, зустрічався раніше. Служу таки в тих самих панів. Іще два місяці мені до року осталось (Марко Вовчок, I, 1955, 20); Царське убрання Шерстю його [Лікаона] облягло, і руки змінились на лапи. Але й у вовчому тілі зберіг він первісну вдачу: Та ж сивина, як була, і лють на обличчі та сама (Микола Зеров, Вибр., 1966, 306); І не пройшло кількох годин, як Шовкун знову спускався на вогневу тією самою стежкою, між бурими кущами і величезними брилами каміння (Олесь Гончар, III, 1959, 115);
// Не будь-який, не якийсь інший, а саме цей. А за віщо, За що люде [слов'яни] гинуть? Того ж батька, такі ж діти, — Жити б та брататься. Ні, не вміли, не хотіли, Треба роз'єднаться! (Тарас Шевченко, I, 1963, 114); Але помалу-малу, коли нехіть до Гашіци зростала в серці Йоновім, той самий батько його, палкий мош-Костаки, з'явився на очах Йонових його рятівником у прикрій ситуації (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 245).

8. означ. Уживається для підкреслення емоційного ставлення до осіб, предметів, явищ і т. ін.

Не так тії вороги, Як добрії люди — І окрадуть жалкуючи, Плачучи осудять, І попросять тебе в хату. І будуть вітати І питать тебе про тебе, Щоб потім сміятись (Тарас Шевченко, II, 1963, 154); А паничів що то в нас перевернулось! Аж роєм коло нашої панночки звиваються, — так, як ті джмелі гудуть! (Марко Вовчок, I, 1955, 107); Треба Кириликові учити сестер грамоти. Далася ж уже їм та грамота! Досталося і вухам, і рукам, і голові (Панас Мирний, I, 1954, 154);

9. Уживається як складова частина складених сполучників: Унаслідок того, що; Для того, щоб; З тим, щоб; З того часу, як; Мало того, що; Між тим, як; Незважаючи на те, що; Перед тим, як; Після того, як; заст. Тим, що; У той час, як і т. ін.

Перед тим, як одхилити ляду, вона закриває ліхтар, прислухається (Леся Українка, II, 1951, 189); З того часу, як почалися бої в Будапешті, гармати супроводження йшли поряд штурмових груп (Олесь Гончар, III, 1959, 262);
// Уживається у складі словосполучень, перев. вставних, які з'єднують різні частини висловлення. Жив собі бідний чоловік.. Дітей мав багато, до того ж жінка померла (Казки Буковини. Казки Верховини, 1968, 54);

10. той, част., розм. Уживається для заповнення паузи при запинці у мові, при наявності труднощів у доборі слова, а також замість якого-небудь слова або словосполучення; того.

— Ти б же той... — звернувся Іван до мене перегодом. — Що-небудь про Матвіївку. Поему! Обов'язково напиши, пора! (Іван Вирган, В розповні літа, 1959, 216); — Одним словом, пораджуся зі своїм напарником та й той... завтра ні, а післязавтра прийдемо (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 60); — Ти, дівко, той, піди, мабуть, напій коня... Ярина слухняно попростувала до дверей (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 418); // Уживається як евфемізм при повідомленні про що-небудь. [Денис:] Син мені не дозволя вже його повчати, каже, якщо той, то я і за груди візьму (Марко Кропивницький, II, 1958, 477); // у знач. присудка. Уживається перев. на позначення негативних дій, властивостей, стану тощо; поганий, посередній, не дуже добрий і т. ін. Пан Стреминський застрілив козла. Щасливий старичок. Такий собі вже той... недолугий, а так стріляє... (Максим Рильський, Бабине літо, 1967, 67).

Ілюстрації

Цікаві факти

Матеріал з Вікіпедії

З вказівним займенником ТОЙ пов'язана назва породи собак. Російський той (російський той-тер'єр) — порода собак, що належить до групи декоративних собак. Детальніше...